Ахмед Салман Рушді - Флорентійська чарівниця

«Я» хотів прибути додому раніше, — промовив він. — «Я» трохи затримався.

У його мові було щось недоладне й незвичне. Що з ним? Вирішила не зважати на чужу йому нерішучість і діяти так, як замислила.

— Так, ви «хотіли», аякже, — сказала вона випробовуючись у повсякденному вбранні, прикриваючи шовковою хусткою нижню частину обличчя. — Чоловік не знає, чого він хоче. Чоловік не хоче того, що він сказав, що хоче. Чоловік хоче тільки того, що йому потрібно.

Він страшенно здивувався з її відмови помічати, що він перейшов на першу особу однини, а це ж бо вшановувало її, від радости вона мала аж зомліти, адже це було його чи не найсміливішим оновленням та проголошенням кохання. Був збентежений і дещо розгублений.

— І скількох чоловіків ти мала, що так добре все знаєш? — промовив він, насупившись і крокуючи до неї. — Ти що, понавигадувала собі чоловіків, коли «мене» не було вдома, а чи таки знайшла справжніх чоловіків для задоволення, чоловіків, що не були вигадкою? То що? Є чоловіки, яких «мені» треба вбити?

Авжеж, цього разу вона помітить революційну, еротичну новизну займенника. Чи тепер вона збагне, що він намагається сказати?

Ні, не помічає і не розуміє. Вона вважає, що достеменно знає, що його збуджує найбільше, і думає тільки про слова, які їй треба сказати, аби він належав їй і більше нікому.

— Загалом, жінки думають про чоловіків менше, ніж вони можуть собі уявити. Жінки думають про своїх чоловіків рідше, ніж їхнім чоловікам хочеться вірити, що саме так воно і є. Всі жінки потребують усіх чоловіків менше, ніж усі чоловіки потребують жінок. Тому дуже важливо гарну жінку тримати в покорі. Якщо ти її не триматимеш у покорі, то вона обов'язково піде від тебе.

Вона не одягнена для того, аби прийняти його.

— Якщо тобі потрібні ляльки, — промовила вона, — іди до лялькового дому, де вони на тебе вже чекають, причепурюючись, вищать і тягають одна одну за волосся.

Але це була помилка. Вона згадала інших королев. Його чоло вкрилося глибокими борознами, а очі захмарилися. Вона зробила неправильний крок. Чари майже розвіялися. Всю силу своїх очей вона перелила в його очі, і він повернувся до неї. Чари діяли. Підвищила голос і вела своє далі.

Вона не лестила йому.

— Ти вже виглядаєш, як старий чоловік, — промовила вона. — Сини подумають, що ти — їхній дід. — Вона не вітала його з перемогами. — Якби історія пішла іншим шляхом, — казала вона, — то старі боги і далі правили б світом, ті боги, яких ти розбив, — багаторукі, багатоногі та багатоголові боги, переповнені розповідями і вчинками, а не покараннями та законами, боги буття стояли б біля богів діяння, боги танцю, боги сміху, боги граду та боги сопілки, багато, багато богів, і тоді могло б статися зрушення на краще.

Вона знала, що була прекрасною, і тепер, скинувши тонку шовкову чадру, аж вибухнула красою, яку приховувала, і він оторопів.

— Коли хлопець мріє про жінку, він наділяє її великими грудьми й куцим розумом, — сказала тихо вона. — Коли король уявляє дружину, він мріє про мене.

Вона знала сім способів унґюкуляції, себто мистецтва використання нігтів з метою підсилення статевого потягу. Ще до того як він вирушив у далеку дорогу, вона залишила на його тілі Три Глибокі Знаки — подряпини, зроблені на його спині, грудях, а також на яєчках першими трьома пальцями правої руки, аби він не забував її. Тепер же, після повернення додому, вона могла змусити його здригатися, могла підняти його волосся дибки, лишень легенько доторкнувшись нігтями до щік, нижньої губи і грудей, не залишаючи жодних подряпин. Могла вона його і подряпати, залишивши знак півмісяця на шиї. Вона також могла повільно і довго впиватися нігтями в його обличчя. Могла робити довгі подряпини на його голові та стегнах і, знову ж таки, на його завжди чутливих грудях. Вона також могла зробити йому зайчика-побігайчика, легко торкаючись на його грудях навколопилкових кружків, але не торкаючись тіла в інших місцях. І жодна суща на світі жінка не вміла так, як вона, зробити павичеву ніжку, досить складний прийом: треба впертися великим пальцем у його ліву пипку, а рештою чотирма «йти» по грудях, глибоко впиваючись вигнутими, ніби пташині дзьоби, нігтями, які вона спеціально плекала і гострила в очікуванні саме цієї миті, встромляючи їх в імператорову шкіру дедалі глибше, аж поки вони не залишали подряпин, котрі нагадували сліди павичевих лап у грязюці. Вона знала, що він казатиме, коли вона голубитиме його. Він казатиме, що на самоті у своєму похідному наметі, бувало, заплющить очі й імітує її рухи, уявляє, що її нігті рухаються по його тілу, і його охоплює палке бажання.

Вона чекала, аби він сказав саме це, але він мовчав. Щось тут було не так. У ньому вгадувалась якась нетерплячість, навіть легке роздратування, незадоволення, якого вона не розуміла. Виглядало так, наче всі тонкощі мистецтва її любощів утратили свої чари, а йому хотілося одного — заволодіти нею, і по всьому. І раптом вона збагнула: він змінився. Тепер зміниться геть усе.

------------------------------

Що стосується імператора, то себе він більше ніколи не називав в однині у присутності іншої особи. В очах світу він був множинний, множинний навіть у баченні жінки, що кохала його, і множинним він залишиться. Свій урок він отримав.