Леся Бернакевич - Дорогі ви, наші цьоцю

Коли Пасьона піднесла тарель із шматками запеченого окуня, то Таратула відкинув ніж та виделку, зауваживши, що рибу, птицю і молодицю треба … руками. І його пальці обіперлися у найбільш ласий шматок.

– Маєте рацію, – погодився Пасьоний, також знехтувавши столовим прибором. – То все європейці, понавидумували прибамбасів, які лише заважають розумній людині…

– Це мужчина хоч куди, – поглядаючи закохано на Таратулу, прошепотіла на вушко Пасьоній Кацапуля. – А екран його мобільника – як вітрина в супермаркеті!

– Жінки нашого роду лише таких і обирають, – мовила у відповідь Пасьона.

– Одне шкода, що холодцю немає, – озвався раптом Таратула, розправившись із рибним делікатесом. – Чи може десь від мене зачаївся? – пожартував.

Слова застрягли у глибинах рота господаря. Виручила господиня.

– Через клопоти я запізно вийшла на ринок, коли уже всі ратиці й галяшки люди порозкуповували, – виправдовувалася. – Але, якщо ви не проти, я б із ближнього ресторану…

Таратула кивнув на знак згоди, а гості навперебій кинулися по шапки. Кожен хотів особисто вручити цьому капіталістові таріль із заливною воловиною.

– Я збігаю, – гарячився Пасьоний.

– Господар не має права залишати гостей, – переконував Пасьоного Сипонький.

– А ви – вже в літах, побережіть ноги, – стримувала Кацапуля Сипонького за краватку. – Хай уже я…

– Я – наймолодша! – заштовхала усіх назад до кімнати Галинка Ледьжива. – Мені і Бог велів…

І вибігла без проводжатого, незважаючи на те, що на дворі вже згусли сутінки, а небо вкрилося зоряною ковдрою. Усім це було навдивовижу. Адже Ледьжива ніколи вам не вийде з хати сама після шостої вечора! Бо вважає себе такою вродливою, що до неї неодмінно «хтось причепиться!»

Коли своячка господині мужньо ступила в присмерк, Таратула вирішив культурно розважити родинну тусівку: почав загадувати племеню дружини ребуси – відгадати його улюблені колір, пору року, пісню. Переможця чекав приз: долар. Усе спершу ішло гладко, доки Таратула не запропонував компанійцям осягнути розумом, яка домашня живність йому подобається?

– Кінь! – вигукнув Сипонький.

– Корова! – висловила здогад Пасьона.

– Курка! – вистрілив Пасьоний.

– Гуска! – викрикнула Кацапуля.

– Качка! – не здавався Сипонький. Проте дядечко лише хитро мружив око.

Коли перелік тварин вичерпався, Таратула зізнався:

– Горобець – моя улюблена домашня живність!

Усі перезирнулися, але ніхто не відважився запитати в цього креза, чому він вважає горобця за свійську птицю? Проте Таратула про все здогадався і, сміючись, пояснив ошелешеним гостям:

– Авжеж, горобець – домашня живність, бо біля дому вештається…

Увесь Бурозубчин рід задоволено захихотів, а Пасьоний ствердно кивнув:

– Маєте рацію…

Аж тут і Ледьжива повернулася. Коли вона поставила подовгасту тацю зі студениною в мереживі петрушки, кілець цитрини та брусочків болгарського перцю на стіл перед Таратулою, то він вийняв із кишені зелені купюри і розплатився із Ледьживою так, як – із стриптизеркою в нічному клубі: просунув гроші у виріз плаття Галини, де, за його уявленнями, починалися володіння її ліфчика. Ледьжива засвітилася, як личинка уругвайського жука, а трапезувальники захоплено заплескали в долоні і взялися до холодцю…

Проте благочинство Таратули не давала спокою господині. Одержима думкою – розвідати номінал, на який розщедрився чоловік тітоньки, Пасьона зашепотіла до Ледьживої:

– Скільки грошей дав старий?

– Не знаю, бо не можу ж при всіх зазирнути до бюстгальтера, – боронилася своячка.

Пасьона увесь вечір шукала нагоди, аби спитати про це в тітоньки. Бо, може, Таратула своїй дружині признався, який гонорар отримала від нього Ледьжива? Коли пані Броніслава відлучилася до вбиральні, то племінниця, допомагаючи їй ввімкнути світло, затріщала:

– Що за щедрого чоловіка маєте, дорогі ви наші цьоцю! Мабуть, позбувся усіх своїх статків через цей холодець!

– Ну ні, – заперечила Броня. – У нього чайові – не більше долара…

«Слава Богу!» – зітхнула племінниця. – Він же ж не дурень – розкидатися валютою!»

Але як тільки автомашина помчала новоженців у темінь ночі, – Пасьоний заявив, що Ледьжива отримала більше, ніж один долар.

– Я ж бачив, що Таратула видобув кілька паперів, – переконував господар свою дружину.

В Пасьоної одразу тиск став вищим.

– Цього не може бути! – заперечила вона благовірному. – Я делікатно розпитувала