Володимир Селезньов - Кремлівський плагіат. Від "шапки Мономаха" до кепки Ілліча

Нідерландів із 1648 року являв собою полотнище, що складалося із трьох рівновеликих горизонтальних смуг, — червоної (верхньої), білої (середньої) і синьої (нижньої), — про що Бутлер і доповів цареві. Той, не мудруючи, повелів виготовити такий самий. З прибутково-видаткових книг випливає, що відразу після цього для виготовлення “прапора великого” та безлічі вимпелів із казни виписали тканини білого, синього і червоного кольорів.

Таким чином, уперше біло-синьо-червоний прапор був піднятий за царювання Алєксєя Міхайловича на першому російському військовому кораблі, що його побудували голландці за своїм зразком. Щоправда, точних відомостей про чергування кольорів на цьому прапорі нема. Тому ймовірно, що їх розташовували і в іншій послідовності, ніж на сучасному.

“Орел” недовго проплавав під новим прапором. Незабаром, коли він спустився по Волзі до Астрахані, його захопили і спалили люди Стєньки Разіна.

Однак уведена голландцями традиція оснащувати кораблі прапорами зберігалася і за часів сина Алєксєя — Петра. Німецький історик XIX століття Веніамін Берґман у “Истории Петра Великого” писав: “У 1694 році в Архангельську Пьотр I звелів знову виготовлений купецький корабель спорядити російським прапором, що складався із трьох нідерландських кольорів, змішаних в іншому порядку”.

20 січня 1705 року Пьотр I видав указ, згідно з яким “на торговельних різних суднах, що ходять по Москві-ріці і по Волзі, і по Двіні, і по інших, і по всіх річках заради торговельних промислів” мав підійматися біло-синьо-червоний прапор, при цьому власноруч накреслив його зразок та послідовність розташування горизонтальних смуг.

У датованій 1709 роком таблиці “Изъявление морских флагов всея государств вселенный”, виданій у Києві і відредагованій особисто Пєтром I, біло-синьо-червоний прапор був зазначений як “обычайно торговых и всяких российских судов флаг”.

Чим керувався Пьотр I, добираючи і чергуючи кольори, залишилося загадкою. Однак очевидно, що, створюючи в країні морський флот, він не став кардинально змінювати рішення свого батька і залишив прапор того самого кольору, але при цьому чітко закріпив чергування кольорових смуг.

Значення кольорів російського прапора також достовірно не встановлено, хоча і вважається, що з самого початку кожен колір прапора мав свій сенс. За однією із версій, білий означає свободу, синій — Богородицю, заступницю Росії, червоний — державність. За іншою версією, білий символізує шляхетність, синій — чесність, а червоний — сміливість і великодушність, що нібито властиві російським людям (щоправда, є й інші трактування кольорів російського “триколора”).

Насправді кольори російського прапора були підказані тим самим голландцем, який побудував “Орел”, а потім розповів, що на його батьківщині, у Голландії, на кораблях підіймають триколірний червоно-біло-синій прапор.

Однак біло-синьо-червоний стяг тоді ще не став державним російським прапором. Минуло ще кілька століть, перш ніж він закріпився у такому вигляді у свідомості росіян.

І військово-морський також

Треба зазначити, що на іноземний кшталт був вигаданий і військово-морський прапор Росії — Андріївський (синій навскісний хрест на білому полі). Його запровадив Пьотр I 1699 року.

Як з’явився цей прапор?

Відповідь на це запитання криється в найближчому оточенні Пєтра I, а саме в шотландцях. Починаючи з X століття, шотландці вважають Андрія Первозваного своїм небесним покровителем. Річ у тім, що за переказами плем’я скотів прибуло на Британські острови із причорноморських скіфських степів, де в I столітті н. е. святий Андрій проповідував учення Ісуса Христа. Андріївський хрест ще в XIII столітті став символом Шотландії, а незабаром і її національним та морським прапором. Орден святого Андрія Первозваного став і найвищою шотландською нагородою.

Упродовж життя Пєтра I оточували вихідці з Шотландії, які обіймали високі посади в російській державі. Шотландці поряд з голландцями брали активну участь й у створенні російського військово-морського флоту. Усього в пєтровському флоті налічувалося кілька сотень шотландців, троє з них дослужилися до адміральського чину. А улюбленець Пєтра I — шотландець Ґеорґ Оґілві — добився у своїй військовій кар’єрі в Росії небачених висот: він отримав звання генерал-фельдмаршала-лейтенанта і свого часу був навіть головнокомандувачем російської армії.

Ініціатором прийняття Андріївського хреста як російського військово-морського прапора, мабуть, був найвідоміший серед російських шотландців Яків Брюс. 1695 року йому присвоїли звання капітана, і він брав участь у першому поході росіян на Азов. У 1699 році він перебував уже в Москві і за дорученням Пєтра I складав військові артикули згідно з іноземними законами. Сам Я. Брюс у листі до свого родича в Единбурзі вихвалявся, що “тепер і в Азії спізнають міць Шотландії”.

Окрім зазначеного вже біло-синьо-червоного прапора на малюнку, зробленому Пєтром I власноруч, був зображений і триколірний прапор із синім навскісним Андріївським хрестом. Цей малюнок, датований жовтнем 1699 року, вважають першим відомим зображенням Андріївського хреста на прапорі, який з’явився слідом за запровадженням Пєтром I у березні 1699 року ордена святого апостола Андрія Первозваного.

З 1703 року відомі зображення прапорів з Андріївським хрестом у крижі. У 1712 році з’явився новий варіант Андріївського прапора з “висячим хрестом”, хоч аж до 1720 року джерела продовжують фіксувати використання білого адміральського прапора з Андріївським хрестом у крижі.

Лише в Морському статуті 1720 року Андріївський прапор набув такого вигляду, в якому зберігся до сьогодні: “Прапор білий, через нього синій хрест Св. Андрія, того ради, що від сього Апостола прийняла Русь Святе Хрещенння”.

Як бачимо, російський Андріївський прапор є ніщо інше як інвертоване зображення прапора Шотландії. Цей прапор був військово-морським прапором Росії з 1720 по 1918 роки, а також з 1992 року і до сьогодні.