Габріель Гарсія Маркес - Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)

колишньої розкоші не лишилося і сліду, та не лишилося також тигрів. В Аракатаці не лишилося нічого.

Утім, було би добре, якби розповідь про тигра була правдивою, щоб лінотипи знову п’ять разів наполягали на одній і тій самій букві і хтось знову згадав про Аракатаку (землю Радраґаса, як сказав професійний жартівник), а хтось подумав про неї, як рано чи пізно думають про всі муніципалітети Колумбії, навіть ті, що не мають назв, які так нелегко забути.

Треба згадати про Аракатаку до того, як її з’їсть тигр.

1 лютого 1955 року,

«Ель Еспектадор», Богота

Й. С. їде на відпочинок
(Уривок)

Папа поїхав у відпустку. Нині по обіді, рівно о п’ятій, він сів у приватний «Мерседес» із номерними знаками SCV-7 і виїхав через ворота Інквізиції у напрямі палацу Кастель-Ґандольфо, що за 28 кілометрів від Риму. Два велетенські швейцарські гвардійці привіталися з ним у брамі. Один із них, вищий і міцніший білявий юнак має сплюснутого носа, такий ніс боксера — це наслідок дорожньої аварії.

Проїзду папського лімузина на площі Святого Петра чекали дуже мало туристів. Католицькі газети цього ранку стримано повідомили про поїздку Його Святості. Але сказали, що автомобіль виїде з подвір’я Ватикану о пів на сьому вечора, а виїхав він о п’ятій. Як завжди, Пій XII квапився: його колективні аудієнції, поїздки і благословення туристів завжди відбуваються трохи загодя заявленої години.

35 градусів у тіні

Мандрівник їхав один у своєму лімузині, на задньому сидінні, ясна річ. На передньому сидінні водій в уніформі здавався байдужим до проявів благоговіння і симпатії римлян і туристів, які вітали лімузин, що проїздив Янікулом, де стоять пам’ятники Гарібальді (який схожий на пірата Сальгарі) і його жінці, що також схожа на пірата Сальгарі, яка сидить верхи на коні, як чоловік.

Того вечора уперше за весь рік Папа був доступний дітям, його чудово було видно через зачинені вікна лімузина. Всередині авто, мабуть, було страшенно гаряче, бо папський автомобіль не має кондиціонера. Проте Папа не мав вигляду людини, якій допікає спека, хоч і не мав на собі того, що можна було б назвати «одягом для відпочинку». В той час, як солідні робітники ганяють на своїх скутерах вулицями Риму без сорочок і в шортах, Його Святість їхав на відпочинок у своєму герметично зачиненому автомобілі і роздавав направо і наліво благословення, не переймаючись спекою.

Економка

Два інші лімузини, такі самі, як і авто Його Святості, їхали за автомобілем Понтифіка. В одному з них їхала сестра Паскуаліна, похила й енергійна управителька приватного життя Його Святості. Це німецька монахиня, сильна тілом і духом, яка особисто займається одягом Папи, дбає про його харчі і здійснює над ним суворий суверенітет. Вона, як ніхто, навіть краще, ніж особисті лікарі Його Святості, може сказати, як Папа зустрів світанок. Саме вона кілька місяців тому допомогла йому поправитися від його болістей — настільки, що тепер Понтифік погладшав, відновив природність рухів руками. І знову став нормально працювати. Нині на першій сторінці «L’Osservatore Romano» з’явилось оголошення:

«Кабінет верховного камерарія Його Святості повідомляє, що впродовж його перебування в Кастель-Ґандольфо Святіший Отець удостоюватиме вірних і пілігримів аудієнцією двічі на тиждень. Ці аудієнції відбуватимуться по середах і суботах о шостій вечора. Ті, хто бажають узяти в них участь, повинні будуть запастися звичним квитком у кабінеті верховного камерарія Його Святості».

Це оголошення признали за прикмету доброго здоров’я Папи. Крім того відомо, що в третьому лімузині їхали службовці Ватикану з валізою, повною ділових паперів, що їх Його Святість мусить вивчити на відпочинку.

Дорожні пригоди

Коли Папа проїздив чудовим шосе Кастель-Ґандольфо востаннє, думали, що то насправді буде востаннє. Було то наприкінці літа минулого року, і його здоров’я було жахливо надломлене. Проте нині він знову тут проїздить і декілька разів наблизив своє оливкове і худорляве лице до вікон лімузина, аби поблагословити численних італійців, які висипали на своїх скутерах, щоб дочекатись його проїзду по шосе.

Але не всі чекали його на дорозі. Більшість згромадилася на тісному майдані Кастель-Ґандольфо, оточеному деревами і крамницями, які виставляють свій барвистий крам при вході, як у Хірардоті. Папа приїхав у палац трохи після шостої. Його подорож перервалася на десять хвилин: величезний ваговоз, навантажений цеглою, перегородив Аппієву дорогу і рух було призупинено. Коли в це місце приїхав лімузин Папи, дебелий водій в підштанках сипав прокльонами посеред дороги.

Субота в Толімі

Ніхто в Кастель-Ґандольфо не зауважив, з якого боку Папа в’їхав до свого відпочинкового палацу. В’їхав він із заходу, у сад з алеєю, облямованою сторічними деревами. Площа містечка рясніла прапорами, як площа в Еспіналь на день святого Петра. І так само, як в Еспіналі перед початком кориди, на одному дерев’яному помості стояли можновладці, а на іншому дерев’яному помості — духовий оркестр. Коли дізнались, що Його Святість вже в палаці, оркестр (типові сільські музики) заходився грати на повні легені. От тільки грали вони не толімську мелодію, а зворушливий гімн «Білий падре». Школярі, рясно пітніючи в своїх вовняних формах, махали жовто-білими прапорцями (кольори Ватикану) суботнього вечора, в який не могли відпочивати, бо мусили супроводжувати відпочинок Папи.

Голова жінки

Традиційно Його Святість розпочинає період свого відпочинку у перші дні липня. Цього разу він майже на місяць запізнився, і є різні тлумачення того, що спричинилось до цього відстрочення. Одне з тлумачень тісно пов’язане з кримінальною хронікою. Три тижні тому на березі озера біля Кастель-Ґандольфо знайшли обезголовлене тіло жінки. Поліція помістила тіло в холодильник. Його обстежили міліметр за міліметром і вивчили дані 300 жінок, які зникли за останні дні. Одна за одною 300 жінок потроху об’являлися. Мимохіть виявили багато речей, як додатковий набуток в розслідувальній діяльності: подружні зради, зґвалтування, несерйозні втечі. Але голову обезголовленої жінки з Кастель-Ґандольфо ніде не знайшли, хоча водолази, щодня працюючи по двадцять чотири години, прочесали озеро міліметр за міліметром.