Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Книги для дітей » Гаррі Поттер і таємна кімната 📚 - Українською

Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і таємна кімната

363
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Гаррі Поттер і таємна кімната" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: Книги для дітей.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 75
Перейти на сторінку:
одне на одного на сходах. Містер Візлі мало не скрутив собі в'язи, перечепившись об якусь заблукалу курку, коли тягнув до машини Джініну валізу.

Гаррі не міг збагнути, як можуть уміститися в один маленький "Форд-Англію" восьмеро людей, шість величезних валіз, дві сови й пацюк. Він, звісно, не знав про деякі специфічні вдосконалення, про які подбав містер Візлі.

— Нічого не кажи Молі, — прошепотів він Гаррі, відкриваючи багажник. Чарами він розширив його так, що великі валізи легко вмістилися.

Коли всі нарешті посідали в машину, місіс Візлі глянула на заднє сидіння, де вже вигідно вмостилися Гаррі, Рон, Фред, Джордж та Персі, і здивовано мовила:

— Маґли знають таки трохи більше, ніж нам здається, правда? — Вона разом із Джіні вмостилася на передньому сидінні, яке було таке видовжене, що аж нагадувало лавку в якомусь парку. — Ззовні аж ніяк не виглядало, що тут стільки місця, га?

Містер Візлі завів мотор, і вони почали виїжджати з подвір'я. Не встиг Гаррі кинути прощальний погляд на будинок, як вони вже й повернулися: Джордж забув коробку з піротехнікою від Флібустьєра. Ще за п'ять хвилин вони різко загальмували в подвір'ї, бо Фред мусив бігти по свою мітлу. Уже майже виїхали на шосе, і тут Джіні згадала, що забула вдома щоденник. Коли вона знову сіла в машину, вони вже запізнювалися і починали нервувати.

Містер Візлі зиркнув на годинника, а тоді — на свою дружину.

— Молі, кохана…

— Ні, Артуре.

— Ніхто ж не побачить. Ця маленька кнопочка запустить підсилювач невидимості, я сам його встановив. Він допоможе нам піднятися в повітря, а тоді нас прикриють хмари. Хвилин за десять будемо на місці, і ніхто нічого не…

— Я сказала ні, Артуре. Не серед білого дня.

Вони прибули на Кінґс-Крос за чверть одинадцята. Містер Візлі метнувся через дорогу по візочки для валіз, і всі побігли на вокзал.

Торік Гаррі таки встиг на "Гоґвортський експрес". Найтяжче було потрапити на платформу номер дев'ять і три чверті, яка була невидима для маґлівських очей. Для цього кожен мав проскочити крізь масивну перегородку, що розділяла дев'яту й десяту платформи. Боляче не було, але треба було стежити, щоб ніхто з маґлів не помітив, куди ви щезаєте.

— Спочатку Персі, — сказала місіс Візлі, нервово поглядаючи на годинник над головою. Для непомітного проходу крізь перегородку залишалося п'ять хвилин.

Персі миттю помчав уперед і щез. За ним побіг містер Візлі, а тоді Фред і Джордж.

— Я беру Джіні, а ви біжіть слідом за нами! — звеліла місіс Візлі Ронові й Гаррі. Вона схопила Джіні за руку й кинулася до перегородки. За мить їх уже не було.

— Побігли разом, лишилася одна хвилина! — сказав Рон.

Гаррі пересвідчився, що клітка з Гедвіґою надійно закріплена на валізі, й покотив свого візочка до перегородки. Почувався цілком упевнено, бо це було значно приємніше, ніж мандрувати з порошком флу. Вони вхопилися за ручки візочків і, набираючи швидкість, рушили просто на перегородку. Коли залишилося пару метрів, побігли і…

ТОРРОХ!..

Обидва візочки врізалися в перегородку й відскочили. Ронова валіза гупнулася додолу, Гаррі заточився і впав, а клітка з Гедвіґою покотилася лискучим тротуаром. Бідолашна сова обурено верещала. Люди вирячилися на хлопців, а вокзальний охоронець закричав:

— Що ви в біса тут витворяєте?

— Не втримали візочків, — простогнав, підводячись, Гаррі і вхопився за ребра. Рон побіг по Гедвіґу, яка так розкричалася, що в юрбі вже заговорили про надто жорстоке ставлення до тварин.

— Чому ми не можемо пройти? — просичав Гаррі. — Хіба я знаю…

Рон ошелешено роззирнувся. З десяток роззяв іще й досі їх розглядали.

— Ми зараз запізнимося на поїзд, — зашепотів Рон. — Не розумію, чому прохід закрився.

Гаррі глянув на величезний годинник, і йому стало недобре. Десять секунд… дев'ять…

Він обережно підкотив візочка до перегородки й натиснув на неї щосили. Металевий бар'єр і не думав піддаватися.

Три секунди… дві… одна…

— Усе, — ошелешено промимрив Рон. — Поїзд тю-тю… А що, як мама з татом не зможуть вернутися до нас? У тебе є якісь маґлівські гроші?

Гаррі іронічно посміхнувся:

— Дурслі вже років із шість не давали мені кишенькових грошей.

Рон притулився вухом до холодного металу.

— Нічого не чути, — сказав він розгублено. — Що робити? Я не знаю, коли мама з татом зможуть до нас повернутися.

Роззирнулися довкола. Вони й далі привертали увагу, здебільшого тому, що Гедвіґа ще й досі не вгамувалася.

— Краще зачекаємо біля машини, — запропонував Гаррі. — Ми привертаємо забагато ува…

— Гаррі! — вигукнув Рон, виблискуючи очима. — Машина!

— Що з нею?

— Можна полетіти в Гоґвортс на машині!

— Але ж я думав…

— Ми застрягли, так? Проте до школи добратися якось мусимо, правда? А навіть неповнолітнім чарівникам дозволено чарувати у критичних ситуаціях — стаття надцята якихось там обмежень трам-та-ра-рам!

Замість паніки Гаррі раптом відчув збудження.

— А ти вмієш на ній літати?

— Раз плюнути! — сказав Рон, розвертаючи візок до виходу. — Давай, якщо поспішити, ми ще наздоженемо "Гоґвортський експрес!"

І вони рушили крізь юрбу цікавих маґлів, вийшли з вокзалу й попрямували до бічної дороги, де був припаркований старий "Форд-Англія".

Кількома ударами чарівної палички Рон відчинив схожий на печеру багажник. Хлопці запхали туди валізи, поставили Гедвіґу на заднє сидіння, а самі вмостилися спереду.

— Глянь, чи ніхто не дивиться, — сказав Рон, заводячи машину ще одним ударом палички.

Гаррі вистромив голову з вікна: по головному шосе мчали машини, але на їхній вуличці було порожньо.

— Все клас! — сказав він, і Рон натиснув маленьку срібну кнопку на панелі приладів.

Машина кудись щезла — і вони разом з нею. Гаррі відчував, як під ним вібрує сидіння, чув ревіння двигуна, мацав руками коліна й відчував на носі окуляри. Він мовби перетворився на пару зіниць, які пливли в кількох метрах над якоюсь брудною вуличкою з припаркованими машинами.

— Поїхали! — пролунав праворуч від нього Ро-нів голос.

Земля й брудні будинки провалилися додолу, зникаючи з очей; машина стрімко підіймалася, і за кілька секунд увесь Лондон, задимлений і осяяний вогнями, лежав уже під ними. Тоді щось ляснуло — і машина з Гаррі й Роном знову стала видима.

— Отакої! — стурбувався Рон, тиснучи на кнопку підсилювача невидимості. — Він зіпсований.

Хлопці удвох почали гатити по кнопці. Машина щезла, але згодом виникла знову.

— Тримайся! — крикнув Рон і щосили натиснув на газ; вони кулею влетіли в низькі пухнасті хмари, і все стало тьмяним та

1 ... 14 15 16 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і таємна кімната», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гаррі Поттер і таємна кімната"