Джордж Мартін - Межовий лицар

напружено став біля свого щита. На якусь мить Данк думав, що Ейріон вдарить саме по цьому щиту… але принц засміявся, рушив далі і вдарив своїм списом по діамантах на щиті сіра Хамфрі Хардінга. «Виходь, виходь, маленький лицар,» гукнув він чистим голосом, «настав час тобі зустрітись з драконом.»

Сір Хамфрі, манірно схилив голову і більше не звертав уваги на свого супротивника, поки сідав на свого дестріера, кріпив шолом та озброювався. Глядачі замовчали, коли обидва лицарі зайняли свої позиції. Данк почув дзенькіт, коли принц Ейріон опустив своє забрало. Прозвучала сурма.

Сір Хамфрі зрушив з місця повільно, поступово набираючи хід, а от його противник одразу пришпорив свого рудого жеребця, ринувшись вперед. Ноги Егга знову напружились. «Вбий його!» раптом закричав він. «Вбий його! Вбий його, вбий його, вбий його, вбий його!» Данк не був певним, кому саме з лицарів кричав це хлопець.

Спис принца Ейріона із золотим кінчиком, пофарбований в смуги червоного, помаранчевого та жовтого навис над бар’єром. Низько, занадто низько, подумав Данк, одразу як побачив це. Він не потрапить у вершника, він потрапить в коня, йому треба підняти спис вище. А потім, з раптовим жахом, він почав підозрювати, що Ейріон ніколи й не збирався поцілити у вершника. Цього не може бути…

В останню мить жеребець сіра Хамфрі з дикими від страху очима смикнувся в бік від вістря, що наближалось з шаленою швидкістю, проте було запізно. Спис Ейріона пройшов чітко над панцирем, що захищав груди коня і вийшов з іншого кінця шиї фонтаном яскравої крові. Дико заіржавши, кінь похитнувся, розтрощив бар’єр та впав на землю. Сір Хамфрі намагався вискочити із сідла, але стопа зачепилась за стремено, і всі почули його моторошний крик, коли нога була розтрощена між зруйнованим бар’єром та тілом коня.

Над полем Ешфорд піднявся дикий шум. Люди вибігли на поле, щоб витягнути сіра Хамфрі, але помираючий жеребець в своїй агонії брикався і не підпускав їх. Ейріон безтурботно проскакав повз цю бійню до кінця поля, розвернув коня і помчав галопом назад. Він теж щось кричав, хоча Данк не міг розрізнити слова через людський гам і крики вмираючого коня. Зістрибнувши з сідла, Ейріон витяг меч і рушив до свого повергнутого противника. Його власні сквайри та слуга сіра Хамфрі ледве відтягнули принца назад. Егг закрутися на плечах Данка. «Опусти мене не землю,» попросив хлопець. «Бідолашний кінь… спусти мене.»

Данк і сам відчував нудоту. А щоб робив я, коли б така доля спіткала Грома? Солдати з сокирами нарешті справились із жеребцем сіра Хамфрі, припинивши жахливі крики. Данк розвернувся і почав проштовхуватись через натовп. Коли він добрався до вільного від людей місця, то зняв Егга зі своїх плечей. Капюшон хлопця зсунувся, а його очі були червоні. «Жахливе видовище,» погодився Данк, «проте сквайр має бути сильним. Боюсь, на інших турнірах тобі доведеться побачити і гірші нещасні випадки.»

«Це не був нещасний випадок,» сказав Егг тремтячим ротом. «Ейріон зробив це навмисно. Ти сам бачив.»

Данк нахмурився. Йому теж так здавалось, але він не міг повірити що лицар може повести себе настільки підло, особливо той, в чиїх жилах тече кров дракона. «Все що я бачив, це те, що лицар зелений як літо втратив контроль над своїм списом,» відповів він вперто, «і я більше не хочу чути про це. Думаю, турнір на сьогодні закінчено. Ходімо, хлопче.»

Він виявився правим стосовно завершення турніру. На час коли сліди безпорядку прибрали, сонце було вже низько на заході, і лорд Ешфорд скомандував перерву в турнірі.

Вечірні тіні поступово лягали на турнірне поле, і сотні факелів спалахнули в торговому ряді. Данк купив ріг елю собі і половину рогу для хлопця, щоб трохи розрадити його. Вони трохи побродили, прислухаючись до звуків труб та барабанів і спостерігаючи за ляльковою виставою про Німерію, королеву воїнів з десятьма тисячами кораблів. У лялькарів було всього два кораблики, але, тим не менше, їм вдалось зобразити захоплюючу морську битву. Данку хотілось запитати в Тансіль, чи вона вже закінчила розмальовувати його щит, але він бачив, що дівчина зараз зайнята. Зачекаю, поки вона закінчить, вирішив він. Можливо, цього разу у неї буде спрага.

«Сір Данкен,» прозвучав голос позаду нього. А потім знову «Сір Данкен!» Раптом Данк зрозумів, що це кличуть його. «Я бачив вас серед простого народу сьогодні, з хлопчиком у вас на плечах,» до нього підійшов посміхаючись Рейман Фоссовей. «Вас двох було складно не помітити.»

«Хлопець — це мій сквайр. Егг — це Рейман Фоссовей.» Данку довелось мало не витягнути хлопця наперед, і все одно той навіть не підняв голови, втупившись в чоботи Реймана та пробурмотавши якесь привітання.

«Радий знайомству, хлопче,» привітно сказав Рейман. «Сір Данкен, чому ви не дивились за турніром з галереї? Всім лицарям там раді.»

Данк краще почував себе серед простого народу та слуг; одна тільки думка вимагати собі місце серед лордів, леді та земельних лицарів видавалась йому некоректною. «Я б не хотів побачити останню сутичку з ближчого місця.»

Рейман скривився. «Я теж. Лорд Ешфорд оголосив сіра Хамфрі переможцем і нагородив його корсером Ейріона, але все-одно він не зможе продовжувати. Його нога зламана в двох місцях. Принц Бейлор послав до нього свого власного мейстра.

«Хтось займе місце сіра Хамфрі?»

«Лорд Ешфорд думав над тим, щоб запропонувати місце лорду Керону або, можливо, іншому сіру Хамфрі, тому, хто так блискуче виступив проти Хардінга, але принц Бейлор сказав, що за даних обставин буде недоречно переміщувати шатро сіра Хамфрі. Скоріш за все вони продовжать з чотирма захисниками замість п’яти.

Четверо, подумав Данк. Лео Тірелл, Ліонель Баратеон, Тіболт Ланністер і принц Валарр. Він побачив достатньо в перший день, щоб зрозуміти, які малі шанси у нього проти перших трьох. Що залишало лише…

Межовий лицар не може викликати принца. Валарр другий у лінії наслідування на Залізний Трон. Він син Бейлора Зламаного Списа, він однієї крові з Ейгоном Завойовником, Молодим Драконом та принцом Еймоном Лицарем-Драконом, а я всього лише хлопець, котрого старий знайшов позаду якогось магазину горшків в Блошиному кварталі.

В нього починала боліти голова тільки від самої думки про таку можливість. «Кого має намір викликати твій кузен?» спитав він Реймана.

«Сіра Тіболта, якщо нічого не зміниться. Вони приблизно рівні один одному. Але мій кузен дуже уважно спостерігає за кожним поєдинком. Якщо хтось завтра отримає травму або продемонструє ознаки втоми чи слабкості, Стеффон одразу постукає в його щит, можете