Катя Губська - Чорний Янгол. Початок, Катя Губська

10

Бальний зал сяяв у світлі сотень кришталевих люстр. Музика линула, змішуючись із дзвінким сміхом, шелестом суконь і легким брязкотом шпаг. У повітрі витав аромат парфумів, троянд і дорогоцінного вина.

Граф Шарль де Борро повільно спустився сходами, зупинившись на кілька митей, щоб оглянути зал. Його погляд ковзнув по пишно вбраних гостях і завмер — Катрін. Вона кружляла в танці з молодим чоловіком. Її темна сукня майоріла мов хвиля, а сміх, легкий і щирий, розчинявся в музиці, коли її кавалер схилявся до її вуха, щось шепочучи.

Шарль зціпив щелепи. Танок закінчився. Не втрачаючи часу, він рішуче рушив до неї.

— Здрастуйте, графине, — строго вимовив він.

— І вам доброго вечора, графе, — відповіла вона спокійно, піднімаючи на нього погляд.

— Нам потрібно поговорити.

Катрін ледь зітхнула, але погляду не відвела.

— Шарлю, мені нема про що з тобою розмовляти.

У ту мить до неї підійшов Жан, вклоняючись.

— Нам пора, мадам...

Анна, яка щойно підійшла до пари, здивовано підняла брову:

— Ви вже йдете? Але ж бал тільки почався!

— Пора, — коротко сказала Катрін, не пояснюючи нічого.

І саме в цю мить до зали зайшов слуга з позолоченим пергаментом у руках. Він зупинився перед принцом Франсуа і з поклоном простягнув йому послання.

— Що там, коханий? — запитала принцеса Анна, відчуваючи, як напруження застигло в повітрі.

Франсуа розгорнув пергамент, і його обличчя швидко змінилося — посмішка зникла, залишивши тільки серйозність і тінь тривоги.

— Ваша Високосте, не томіть нас, — сказала Катрін, злегка нахилившись уперед.

Принц повільно обвів поглядом присутніх, зупинившись на графині:

— Хто це з вами, мадам?

— Мій друг. Жан Мальє.

— Француз?

— Від коренів волосся до кінчиків пальців.

— Що сталося? — запитав Борро, який підійшов ближче.

— Посланець приніс звістку, що серед гостей цього вечора перебуває сам Чорний Янгол, — голос принца лунав твердо, мов удар. Його очі зупинилися на Катрін.

Кілька людей озирнулися, зал напружено затих.

— Це неможливо! — вибухнув Борро. — Якщо я знайду цього негідника, я з нього шкуру живцем спущу!

Катрін ледь усміхнулася, її голос був спокійним, майже глузливим:

— Дивіться, графе, щоб не сталося навпаки...

— Ви захищаєте його? — голос графа став ще різкішим.

— Наскільки я знаю, — мовила Катрін, ні на мить не знімаючи усмішки, — цей пірат уміє поводитися з жінками значно краще, ніж деякі дворяни.

Франсуа і Анна переглянулися.

— Це натяк? — прошипів Шарль.

— Анітрохи, — байдуже відповіла вона.

— Я доведу, що я кращий, ніж він!

— Мені нічого не потрібно доводити, — спокійно, майже сумно мовила Катрін. - Ви мені нічим не зобов’язані. А тепер… дозвольте вибачитися. У мене ще є справи.

Вона вже хотіла повернутись, як Анна обережно взяла її за руку.

— Іди через кухонний хід. Якщо все буде добре, ти зможеш дістатися до корабля. Це все, що я можу для тебе зробити.

Катрін тихо кивнула, стримуючи емоції.

— Прощавай.

— Прощавай, — відповіла Анна, і вони обнялися. — Знай, ти завжди будеш в моєму серці...

— І ти — в моєму, назавжди...

Катрін кинула останній погляд на зал, де знову почала звучати музика, та вже з іншого світу — того, до якого вона більше не належала.

Вона зникла за дверима, які м’яко зачинилися за нею. Анна ще довго дивилася на них, ніби сподіваючись побачити силует подруги ще раз.

Але двері залишались нерухомими.

Вона прошепотіла, мов молитву:

— Прощавай, Чорний Янголе… Нехай доля буде до тебе милосердною.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍