Ханна Кір - Втрачене покоління, Ханна Кір

Ми будуємо цю країну зі сліз та сталі,
Закладаєм фундамент з моралі й високих ідей,
Наші стіни — це гнів, наші вікна — надія на далі,
Наша нація підростає з маленьких і злих людей.

Наші стіни тріщать від материного крику,
Коли ховають нехрещених малюків.
Хто додаватиме цій країні віку,
Разом з поколінням осиротілих батьків?

Останні слова розкладають життя на деталі,
Загорнуті в папку «непереглянуте» їхніх листів.
Хто будуватиме цю країну далі
Разом з поколінням двадцятирічних вдів?

Ми збираємось разом, щоб не бути вночі окремо.
Про нас міг би писати чи Орвел, чи Гемінгвей.
Ця країна житиме далі, бо ми ще у ній живемо:
Серед страху війни покоління безстрашних людей.

02.01.2023