Yana Letta - Таємниця зниклої Галі, Yana Letta
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Слідопити не знали, скільки стояли біля ставка, дивлячись на білу тканину, що плавала у воді.
Це був перший реальний доказ того, що Галя дійсно тут була.
– Це означає, що її вкинули у воду? – запитав Тимко, і його голос звучав глухо.
– Або вона сама сюди зайшла… – припустила Соломія.
– Або її втопили! – вигукнув Іван.
– ТИ ДУРНИК?! – одразу загорлав Максим. – Корову важко втопити, вона просто так не піде на дно!
– Але ж її нема! – Іван нервово поправив окуляри. – Може, хтось… хтось її затягнув у воду?!
– Кого ти знаєш у селі, хто б міг затягнути корову в ставок?! – запитав Тимко.
Іван відкрив рота, потім закрив, потім знову відкрив…
– Ти правий, – нарешті пробурмотів він.
Максим підійшов ближче до води.
– Може, Галя тут була, але це не означає, що вона тут залишилася, – сказав він.
– Можливо, – повільно кивнула Соломія.
Максим оглянув берег.
– Але куди вона поділася далі?..
Усі мовчали.
Ніхто не мав відповіді.
І лише Бублик, який уже давно покинув ставок, здавався тим, хто знав більше за всіх, але не збирався розповідати.
Наступного ранку слідопити зібралися під дубом, щоб обговорити, що робити далі.
– Ми знайшли тканину в ставку, – почав Максим. – Але корови там нема.
– То що нам це дає? – запитав Тимко.
– Це дає нам одне: вона не просто втекла. Її десь ховають, – сказала Соломія.
– А де її можна сховати? – Іван обережно відкусив шматочок булочки.
Настала пауза.
Тоді Тимко раптом підняв голову.
– А як щодо закинутої хати біля лісу?
Усі завмерли.
За селом, ближче до лісу, справді стояла стара, покинута хата, в якій давно ніхто не жив.
– Там ніхто не буває… – сказав Максим повільно.
– Вона ідеальне місце для схованки! – підхопила Соломія.
– Але якщо там дійсно щось є, ми самі не впораємось… – Іван нервово стиснув булочку в руці.
– Ми підемо туди вдень, – впевнено заявив Максим. – Ніяких нічних походеньок, бо тоді Іван знову буде кричати про привидів.
– Я просто кажу… – пробурмотів Іван.
– Ти дурник, – буркнув Тимко.
– Що ж… тоді о третій зустрічаємось біля старої хати, – вирішив Максим. – І розкриваємо таємницю.
Бублик у цей момент сидів неподалік і вилизував хвіст.
Але, почувши слова Максима, він зупинився.
Кіт пильно глянув на дітей, а потім…
Різко встав і неквапливо пішов у бік лісу.
Здавалося, що він знав, куди вони збиралися йти.
І вже був там раніше.
Коли настала третя година, всі четверо стояли перед закинутою хатою.
Вона виглядала моторошно: стара, похилена, з вибитими вікнами і зарослим бур’янами подвір’ям.
– Якщо тут буде привид… – пробурмотів Іван.
– НЕ БУДЕ ТУТ НІЯКОГО ПРИВИДА! – одночасно сказали всі.
Вони обережно переступили через старий паркан і підійшли до дверей.
Максим поклав руку на дверну ручку…
І вона легко піддалася.
– Двері відчинені, – прошепотів він.
Соломія нервово стиснула блокнот.
– Ну що… заходимо?
Максим глибоко вдихнув і зробив перший крок.
Всередині було темно, пахло вогкістю й старим деревом.
Вони повільно рушили вперед.
Першою щось помітила Соломія.
– Дивіться!
Вона вказала на підлогу.
На пилюці були сліди.
І не старі. Свіжі.
– Хтось тут недавно був… – прошепотів Тимко.
Максим уважно оглянув кімнату.
Вона була порожньою, але в кутку стояла стара шафа, дверцята якої були трохи прочинені.
Щось у ній було.
Максим підійшов і різко відчинив дверцята.
Всі завмерли.
У шафі стояв великий мішок.
І він…
ТРОХИ ВОРУШИВСЯ.
Іван скрикнув:
– ВІН ЖИВИЙ!!!
Максим обережно потягнув за край мішка.
Раптом усі почули тихий звук.
"Му-у-у…"
Серця у всіх підскочили.
– ТАМ ХТОСЬ Є!!! – закричав Тимко.
Максим різко розв’язав мотузку і розгорнув мішок.
І тут усі впали в шок.
Всередині лежав здоровенний шматок коров’ячого лантуха.
Шкіра.
Іван просто застиг, не в змозі говорити.
– ЩО ЦЕ?! – вигукнув Тимко.
Соломія схопилася за голову.
– Це… це…
Максим повільно відступив.
– Це шкура.
Настала гнітюча тиша.
Всі одночасно перевели погляд на Івана.
Він був блідий, як крейда.
– Це означає… – його голос тремтів. – Що Галю…
Ніхто не хотів це казати.
Ніхто не хотів цього визнавати.
І лише Бублик, який сидів біля дверей і мовчки спостерігав, знав:
Все тільки починається.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця зниклої Галі, Yana Letta», після закриття браузера.
