Ярл Конг - Вагітна від чоловіка сестри, Ярл Конг

- Ти бачила колись вушні палички? 

- Так, бачила, а що? - Придушую всередині себе злість на цю персону, бо мало того, що вона не дає мені договорити, так ще й нахабно перейшла на "ти", при тому що я тут намагаюся побудувати діалог двох зовсім незнайомих людей, які поважають одне одного. Точніше одна поважає, а інша плювати на все це хотіла.

- Візьми їх та засунь собі у... вуха, - звичайно, я усвідомила, про яку іншу частину мого тіла йшлося, так сказати, не дурепа, з першого разу все зловила, - повторюся ще раз - металолому немає, звали звідси, а то поліцію викличу!

По факту, немає причин викликати правоохоронців, та і в них не буде підстав мене затримувати, чи навіть виписати якийсь штраф. Та є тут і друга сторона погрози цього мужика, і її я не можу допустити. Поліція зацікавиться, чому я тут нишпорю та заважаю людям жити, а я вирішила дещо дізнатися. Дещо, що стосується тієї ночі. Першої ночі мого повноліття.

- Гей!

Мені адресується це звернення? Хтось потребує моєї уваги?

Я б не надала цьому вагомого значення, і навіть пропустила повз вуха цей оклик, та ситуація полягає в тому, що я на цій вулиці одинока вовчиця. В той час, як дехто поїхав на роботу, дехто ще ніжиться в ліжечку, я броджу поміж хатами та шукаю щастя. 

- Це ви до мене? - Розвертаюся на сто вісімдесят градусів, і помічаю бабусю, яка сперлася на ковіньку й оцінює мене поглядом. Начебто хлопець в нічному клубі перед тим, як підійти та познайомитися.

- У мене є самогонний апарат, від мого покійного чоловіка залишився.

- І? - Можливо, я ще в себе в ліжку? Можливо, сплю й бачу такі дивацькі сни?

- Що і? - Повільно, але впевнено шкутильгає до мене, при цьому налаштована так агресивно, як для старенької жіночки, що я вже подумую тікати, щоб не отримати цією ковінькою по голові, - приймеш? Тільки так, щоб лягаві не дізналися.

- Вибачте, що? - А що як це "вибачте" дещо полегшить удар і я відбудуся легким струсом мозку? - Що прийму? Які лягаві?

- Новенька, чи що? - Я починаю бабцю бісити, це очевидно, правда не розумію. Ні чим саме я її так розізлила, ні те, що означають всі ці слова. Що взагалі тут відбувається? - Я віддам тобі самогонний апарат, якщо ти нічого не розповіси поліції. Тим більше апарат мого старого, а той вже дубу дав, тож лягаві не зможуть його засадити.

Ага, з поліцією розібралися, ось тільки...

- То що? - Бабці явно не до вподоби, що я так довго кумекаю, починає підштовхувати до відповіді, при цьому мене не покидає стійке враження того, що я точно отримаю цією палкою по хребту.

- Навіщо мені самогонний апарат вашого чоловіка? Покійного чоловіка, - пам'ятаю її попередження - мертвий дід, отже, мертва кримінальна справа, яку могли на нього повісити "лягаві".

- Ааа, я зрозуміла, - затягує жіночка з розумінням справи, - ти не новенька, ти тупенька. Бог розумом обділив. Ну, нічого, дитино, буває і таке, ти головне сильно не засмучуйся. Жаль Мирона хата згоріла, він би тобі допоміг знайти роботу, а так...

Бабця махає на мене рукою, ніби на найбільше непорозуміння цього всесвіту, робить крутий поліційний поворот, якщо бути точніше у її випадку - лягавий поворот, і чимчикує назад. Звідки й прийшла.

- Зачекайте, - ага, тримай кишеню ширше, Кіро, зараз тобі насиплють, палкою по голові, на яку старенька опирається й віддаляється від мене, тож застосовую аргумент, який може її зупинити, - я згодна забрати ваш апарат. Я просто не правильно вас зрозуміла.

Є контакт. 

- І лягавим ні слова? - Та я такого блиску не бачила у двадцятилітніх, як спостерігаю наразі в очах цієї бабці, коли вона знову вступає зі мною в діалог. Коли зайшла конкретна розмова про скарб її покійного мужика.

- Ні єдиного натяку, - при цьому складаю комбінацію з великого та вказівного пальця та провожу ними по вустах, ніби таким чином показую, що закриваю рот на замок, - чортом буду, якщо хоча б словечком обмовлюся.

- Можливо, ти не така й втрачена, - старенька активізується, відчуває, що розмова пішла тим річищем, яким їй потрібно, тож знову робить крок до мене, щоб, я так розумію, "перетерти" деякі деталі домовленості.

- Зовсім не втрачена, - вона заїкнулася про якогось Мирона? Та ще й про того, в якого будинок згорів? Яка доля ймовірності, що бабця має на увазі Мирона Степановича? - Я маю зворотну пропозицію, яка вас може зацікавити...