Дмитро Терко - ПаралелІ, Дмитро Терко

Читачеві напевно відома приказка за радянських часів: "Рубль вхід, вихід — два". Саме таке попередження отримав герой роману Віктора Суворова "Акваріум" від свого начальника коли його залучали до служби у «ге-ер-у».

          Сам по собі тодішній рубль-карбованець чогось був вартий: комплексний обід в робітничій столовій з трьох блюд або п’ять-десять пачок морозива чи чотири бокали пива тощо. Не просто ж так в кінокомедії «Афоня» від героя настійливо вимагали: «Родствєнік, гоні рубль!»

Та далі мовиться не про таке.

          Зібрався якось з приводу розподілу річної премії "квартет" у складі керівництва відділом і мене, профспілкового групорга. Дають перелік працівників, навпроти кожного прізвища — сума чисто символічної премії. Підпиши. Список не за алфавітом, а за посадами. Одразу впало в очі: сума проти прізвища старшої наукової співробітниці на два рублі (!) менша за премію старшому інженеру. Питаю чому? — "Хай знає!" — "Не красиво" кажу, старанний і досвідчений науковець, виходить що не на своїй посаді, чи то як? Дивлюсь на них, а вони губи щепили, від напруги ось зашаріються. Тиша. Потім хвилин сорок вислуховував їхні спічі та умовляння про те і се. І сміх і гріх. У підсумку домовились розподілити ті два рублі по одному кожному. Завлаб після вийшов і довго нервово курив. Тиждень, мабуть, розмовляв зі мною крізь зуби. Та пікантність ситуації полягала у тому, що завлаб (треба сказати, талановитий вчений, який декілька років був моїм безпосереднім керівником і наставником) в минулому — учень, на той час вже покійного, батька тієї наукині, видатного вченого зі світовим ім'ям. А наукиня, як згодом нам вже всім стало відомо, подала документи на виїзд з СРСР до Ізраеля. Ціна — "два рублі". При зарплаті у двісті п'ятдесят карбованців...

          "І слова не скажи, тільки гріш покажи".