Аля Алістер - У пошуках втраченої магії, Аля Алістер

— Сашенько, душа моя, що ж робити, якщо князь теж буде на прийомі? — всоте запитувала вона.

— Від чоловіка не відходити! Ось що. І я триматимуся поруч. Головне, щоб ти не залишилася з ним наодинці.

 На тому й вирішили. Час уже був повертатися додому й готуватися до прийому.

Як же Риті сподобалося вбрання цього часу. Особливо вечірнє. Вона так і не змогла усвідомити, що була колись Наталією Андріївною. Для неї це був як театр, а вона актриса в історичній п'єсі. А вбрання було чудове. Воно розкішно сиділо на господині. Сукня була смарагдового кольору. Корсаж прикрашений мереживом і розшитий бісером, нижня спідниця із шовкового атласу була з легким блиском, а верхня з найтоншої напівпрозорої тканини прикрашена квітковими візерунками з бісеру. Пишну, майстерно укладену зачіску прикривав крислатий капелюшок, декорований вуаллю і пір'ям. Коли Наталія Андріївна вийшла до чоловіка, який уже чекав на неї, той захоплено поцілував їй руку і сказав:

— Моя дружина найкрасивіша жінка у всьому Всесвіті!

Чоловік був високий, міцний, але вродою не відзначався. Зате його нескінченна любов, весела вдача й неабиякий розум повністю компенсували цей маленький недолік. Це був той рідкісний для дворянського роду випадок, коли подружжя обожнювало одне одного. Вони любили повторювати, що призначені одне для одного і їхній шлюб благословенний небесами.

 Платон Михайлович поклав руку дружини на свою і пустотливо посміхнувся,

— Нехай заздрять, яка в мене дружина!

Коли подружжя прибуло на прийом, їх радо зустріла господиня. Вона була в ейфорії від майбутньої подорожі та від свого нового статусу. Олександра із чоловіком уже прибули, і коли Наталія Андріївна їх побачила, полегшено зітхнула. Поки чоловіки обмінювалися привітаннями, вона тихо запитала подругу:

— Його немає?

— Немає його. Точно немає. Я, нібито між іншим, запитала про князя. Ніхто не знає, чи буде. Підтвердження про візит він не надіслав. Сподіваюся, обійдеться.

— От і добре, — щасливо посміхнулася Наталія Андріївна.

Настрій у неї покращився і вона поринула у великосвітський вир. Грала легка музика, подружжя переходило від одних людей до інших, намагаючись приділити увагу всім і водночас дізнатися останні новини. Вино лилося рікою, обслуга розносила закуски на тацях. Настрій у всіх був чудовий, тим більше, що господиня вечора всім по секрету шепнула про майбутній виступ австрійської оперної Прими. Олександра Антонівна тихо повідала подрузі, що виступатиме сама Ірена Абендрот, Прима Віденської опери.

— До речі, ти знаєш, що її справжнє ім'я Ірена Фаллер фон Драга? Вона хоче закінчити свою кар'єру співачки. Це її останній тур. Подейкують, що на цьому наполягає її покровитель і, можливо, майбутній чоловік.

— Сашенько, помилуй, звідки ти все знаєш? — розсміялася Наталія Андріївна.

— У мене дуже спритна й допитлива покоївка, — хитро підморгнула Олександра.

 І тут мажордом голосно сповістив усіх присутніх:

— Його Світлість князь Мещерський Дмитро Вікторович.

 Наталія Андріївна мало не знепритомніла. Олександра схопила її за руку й міцно стиснула, потім підвела до банкетки й посадила.

— Спокійно, люба. Усе буде добре. Ми всі поруч.

Рита відчувала, яка хвиля паніки накрила її колишню. Вона знала, що чоловік дуже гарячий і за дружину міг викликати на дуель. А це, за будь-якого розкладу, спричинило б дуже великі неприємності, аж до ув'язнення у фортеці на кілька років і тоді вона б залишилася взагалі без захисту. І ситуацію ще погіршувало, що дуель була б із князем... Саме тому Наталія Андріївна навіть натякати боялася чоловікові на непристойну поведінку Мещерського. Тим часом до зали зайшов князь. Він люб'язно посміхався всім, вітався і просувався по колу, вивчаючи присутніх.

 До Наталії Андріївни підійшов чоловік.

— Душа моя, я не міг тебе знайти. А ви тут сховалися, — він підморгнув, цілуючи їй руку. — Зараз почне виступ Прима. Ходімо, займемо наші місця.

І всі попрямували до зали, де все було готово для вистави. Тут-то князь і побачив ту, кого так жадав бачити, заради кого сюди приїхав. Він був дуже радий і злий одночасно. До відмов він не звик, і таке відверте ігнорування його знаків уваги та запрошень тільки розохочувало рішучість володіти цією чарівною жінкою. Звісно, напряму він не міг діяти. Звичаї феодального суспільства давно пішли в небуття, але як же йому хотілося зараз опинитися в тих часах, коли феодал міг запросто взяти те, що хотів, на правах головного вершителя доль.

Тим часом усі гості розсілися і мажордом оголосив:

— Неперевершена Ірена Абендрот, відзначена званням Королівської Саксонської камерної співачки. Арія Розіни з опери Джоакіно Россіні «Севільський цирульник».

Вийшла Ірена, і пролунали привітальні оплески. Коли полився чарівний голос Абендрот, усе навколо перестало існувати. Був тільки голос і незрозуміле відчуття спокою і захоплення одночасно. Це було диво... Коли голос замовк, у залі запанувала тиша, яка потім вибухнула бурею оплесків. Наталія Андріївна ще перебувала під враженням, коли підійшов князь привітатися. Вона з несподіванки здригнулася, але швидко опанувала себе, адже вона була не одна, поруч стояли її Платоша й подруга зі своїм чоловіком. Усі разом мило обговорили дивовижний голос Абендрот. Князь Мещерський поводився невимушено, без найменших ознак загравання або будь-якої особливої уваги. Наталія Андріївна з полегшенням вирішила, що, мабуть, одержимість залишила його світлість і тепер можна не турбуватися ні про що. Вечір тривав, і нічого більше не затьмарювало настрій. Якоїсь миті Олександру захопила за собою господиня, вона хотіла щось обговорити, Платон Михайлович про щось захоплено сперечався з генералом. Наталія Андріївна вирішила знайти свою приятельку, з якою вони планували благодійний вечір і, побачивши її, попрямувала до неї, оминаючи гостей. Раптом її хтось смикнув за руку, і вона навіть не зрозуміла, як опинилася в порожній кімнаті й за нею зачинилися двері. Перед нею стояв князь.