Аля Алістер - У пошуках втраченої магії, Аля Алістер

— Пані, ви мене розчарували. Негоже так поводитися зі мною, просто неприпустимо. МЕНІ не відмовляють! Я зробив Вам честь, простій купчисі, звернувши на Вас увагу. А Ви, люб'язна Наталія Андріївна, цього не оцінили. До того ж, Ви ж не хочете, щоб у Платона Михайловича почалися неприємності? — він уже не приховував своїх намірів і прямо говорив про це. — Будьте ласкаві з'явитися за цією адресою завтра, — він всунув їй у руки аркуш паперу. — Відмова буде сприйнята, як оголошення війни мені, князю Мещерському. І повірте, я сильніший і впливовіший за всіх ваших друзів. Зі мною краще дружити й усі блага будуть кинуті до Ваших ніг. Завтра я чекаю на Вас у зазначеному місці, у зазначений час.

І вийшов із кімнати. Наталія Андріївна стояла, як громом вражена, і стискала цей злощасний папірець.

 Рита теж була в шоці. Таке відверте нахабство й натиск її ошелешили.

«От виродок! Покидьок! — подумала вона. — Щойно всім посміхався, жартував із чоловіком Наталії, і тут таке... Відвертий шантаж!»

У голові Рити одразу почали зріти кілька планів, як дати відсіч цьому козлу... але тут вона пригадала попередження Ясмін — Тільки спостерігати! Не втручатися! Рита подумки чортихнулася, але залишалося тільки дивитися, як події розгортатимуться далі. Про те, що можна хоч зараз повернутися, навіть думки не виникло. Адже, по суті, було вже очевидно, що ніякої Сили вона тут не знайде. Але вже дуже хотілося знати, як викрутилася ВОНА з такої халепи.

Наталія Андріївна зібралася з духом, сховала в ридикюль записку і вийшла до зали. Відшукала чоловіка і сказала, що в неї страшенно розболілася голова, і чи не могли б вони відкланятися і повернутися додому. Що вони і зробили негайно. Дорогою чоловік щось їй розповідав, але вона нічого не чула. У голові пульсувала лише одна-єдина панічна думка — ЩО РОБИТИ?! Вдома, пославшись на нездужання, Наталія Андріївна викликала покоївку, щоб перевдягнутися і прийняти ванну. Їй хотілося змити дотик князя. Він був доволі привабливий і не старий, але в неї він викликав почуття непереборної відрази... до огиди, до блювоти... Усю ніч вона провела між сном і дійсністю. Було відчуття нереальності, що вчорашній прийом їй наснився, і що не було ніякого князя, що це просто нічний кошмар.

Наталія Андріївна прокинулася дуже рано. Ще не розуміючи, що їй наснилося, а що було реальністю, вона знайшла ридикюль, з яким була на прийомі. Вона довго тримала його в руках, боячись відкрити... вона молилася, щоб це був сон, і записки від князя там не було. Але вона була... з адресою і часом зустрічі. Викликавши покоївку, Наталія Андріївна вдягла амазонку і вирушила на стайню. Треба було провітрити голову і якось упорядкувати думки. Їй дуже подобалися Дніпровські кручі. Там було безлюдно і спокійно. Вороний жеребець був молодий і жвавий. Йому, так само як і господині, хотілося швидкості, свисту вітру у вухах... Коли вони дісталися місця, Наталія Андріївна не стала стримувати красеня. Вони мчали схилом уздовж річки, спускаючись і підіймаючись пагорбами. Свобода від усіх умовностей, зобов'язань, від усього бруду цього світу... Наталія Андріївна все більше й більше підганяла коня... Жеребець оступився біля урвища, уздовж якого вони мчали... Наталія Андріївна навіть не встигла злякатися...

Рита різко відкрила очі. Вони були сповнені жаху... а потім... такий мат не в кожному порту почуєш...

Рита лаялася, бігаючи кімнатою, й обурено незв'язно щось кричала. Потім розревілася і плюхнулася на диван.

Серед присутніх перелякалися тільки Лана й Марія. Ясмін спокійно наказала Раді дати мандрівниці заспокійливий настій. Та майже силоміць влила його в Риту. Помітивши стурбований погляд Марії, Рада сказала:

— Найімовірніше, вона пережила свою смерть у минулому житті, і навряд чи ця смерть була тихою й умиротвореною.

Коли Рита трохи заспокоїлася, Ясмін суворо запитала:

— Сила була?

— Ні, — ще схлипуючи, спромоглася вимовити дівчина, — Сили в мене й там не було, але... — і вона знову розревілася.

 Ясмін веліла дати ще одну настоянку і відвести її до спальні, щоб та могла поспати. Коли Риту вклали, решта зібралася в альтанці, де вже був накритий стіл.

— Усім треба підкріпитися і заспокоїтися, — безапеляційно сказала Ясмін. — Очевидно, що це не остання подорож. За вашу красуню можете не турбуватися. Вона вранці буде, як новенька. Пережити власну смерть нелегко. Усім смачного! — і розпочала трапезу, зауваживши при цьому Раді: — А твоя нова кухарка досить стерпно готує. Їсти можна.

На відміну від господинь, ні Марії, ні Лані шматок у горло не ліз. Але відмовлятися було незручно. Але скуштувавши страви, вони не змогли зупинитися. Було неймовірно смачно, до того ж, виявляється, вони таки дуже зголодніли. Говорити особливо нікому не хотілося, і, повечерявши, Марія і Лана поїхали додому.

 Уранці Рита прокинулася, солодко потягнулася, розплющила очі...

— Твою ж матір... я знову в подорожі?!

 Серце вистрибувало... Рита підійшла до дзеркала й побачила себе, а не когось іще... Вийшовши з кімнати, вона пішла шукати хоч когось, щоб їй пояснили, де вона й що тут робить. На її «Ау! Люди!» прийшла Рада. Рита аж видихнула голосно:

— Господи, дякую Тобі! А то я подумала, що в мене дежавю. Я знову прокинулася в минулому, у незнайомій кімнаті. А чому я у Вас залишилася ночувати?

— У тебе вчора був сильний шок, і правильніше було залишити тебе тут. Тебе вбили? — не втрималася від запитання Рада.