Бернард Шоу - Вибрані твори. Том III

Дурненький! (Підводиться і стривожено прямує до столу). Годі тобі працювати, любий. Іди до нас побалакати.

Морелл (з гіркотою, втім, ніжно). Ні, ні, я не вмію говорити, я можу лиш проповідувати.

Кандіда (погладжуючи його по руці). Що ж, іди прочитай нам проповідь.

Берджес (рішуче протестує). О ні, Канді, цього ще тільки бракувало!

Заходить Лексі Мілл, стривожений і заклопотаний.

Лексі (поспішає поздоровкатися з Кандідою). Як ся маєте, місіс Морелл? Радий знову бачити вас дома.

Кандіда. Дякую, Лексі. Ви знайомі з Юджином, чи не так?

Лексі. О так. Як ся маєте, Марчбенксе?

Марчбенкс. Дякую, чудово.

Лексі (до Морелла). Я щойно повернувся з гільдії святого Матфея. Вони там у повному сум’ятті через вашу телеграму.

Кандіда. А що ти їм телеграфував, Джеймсе?

Лексі (до Кандіди). Містер Морелл мав виступати перед ними сьогодні ввечері. Вони орендували велику залу на Мерстріт і витратили чималі гроші на плакати. А Морелл сповістив їх телеграмою, що сьогодні не зможе приїхати. Це було для них наче грім з ясного неба.

Кандіда (вражена і починає підозрювати, що тут щось негаразд). Відмовився від обіцянки виступити?

Берджес. Схоже, це з ним таке вперше у житті, еге ж, Канді?

Лексі (до Морелла). Вони надумали послати вам термінову телеграму, аби дізнатися, чи не зміните ви свого рішення. Ви отримали її?

Морелл (ледве стримуючи нетерпіння). Так, так, отримав.

Лексі. Телеграма була зі сплаченою відповіддю.

Морелл. Так, я знаю. Я телеграфував, що сьогодні не можу.

Кандіда. Але чому, Джеймсе?

Морелл (мало не з люттю). Тому що не бажаю. Ці люди забувають, що я теж людина. Вони думають, що я така собі машина, що говорить, яку можна щовечора заводити задля їхнього задоволення. Невже я не можу провести один вечір дома з дружиною і друзями?

Усі вражені цим вибухом гніву, за винятком Юджина, вираз обличчя якого навіть не змінився.

Кандіда. Послухай, Джеймсе, не надавай значення тому, що я сказала, адже якщо ти не підеш, завтра тобі не даватимуть спокою докори сумління.

Лексі (ніяково, втім настійливо). Я, звичайно, розумію, що їхня вимога геть безпідставна, але ж вони телеграфували по всіх усюдах у пошуках іншого оратора, та не змогли знайти нікого, окрім голови ліги агностиків.

Морелл (жваво). Що ж, чудовий оратор, чого їм ще потрібно?

Лексі. Проте він настійливо твердить про несумісність соціалізму і християнства. Він зведе нанівець усе те хороше, що ми робимо. Звичайно, вам краще знати, але ж... (стенає плечима й прямує до каміна, де стоїть Берджес).

Кандіда (умовляючи). Прошу, Джеймсе, піди. Ми всі підемо.

Берджес (буркотливо). Послухай-но, Канді! Як на мене, то краще посидіти дома, зручно вмостившись біля коминка. Адже він там пробуде години зо дві, не більше.

Кандіда. Тобі буде так само добре і на мітингу. Ми всі вмостимося на трибуні, як поважні персони.

Марчбенкс (перелякано). Прошу, тільки не на трибуні — ні, бо всі витріщатимуться на нас. Я так не можу. Я сяду десь позаду, подалі від їхніх поглядів.

Кандіда. Не бійтесь, вони будуть так витріщатися на Джеймса, що й не помітять вас.

Морелл. Хвороба Проссі — еге ж, Кандідо?

Кандіда (весело). Так, хвороба Проссі.

Берджес (зацікавився). Хвороба Проссі? Про що це ви, Джеймсе?

Морелл (не зважаючи на нього, устає, йде до дверей і, відчинивши їх, владно гукає). Міс Гарнетт!

Прозерпіна (віддалік). Так, містере Морелл, іду.

Усі чекають, за винятком Берджеса, який крадькома звертається до Лексі.

Берджес. Послухайте-но, містере Мілл, а на що хворіє Проссі? Що з нею таке?

Лексі (конфіденційно). Далебі, не знаю. Вона якось дивно розмовляла зі мною сьогодні вранці. У мене таке враження, що вона трошки несповна розуму.

Берджес (сторопіло). Що? Певно, ця штука заразна! Четверо в одному домі!

Прозерпіна (з’являється на порозі). Що таке, містере Морелл?

Морелл. Телеграфуйте до гільдії святого Матфея, що я приїду.

Прозерпіна (здивовано). А хіба вони не чекають на вас?

Морелл (владно). Робіть те, що я вам кажу.

Прозерпіна, геть перелякана, покірно сідає за машинку. Морелл, дивним чином знову сповнений енергією і рішучістю, підходить до Берджеса. Кандіда стежить за його рухами з дедалі більшим здивуванням і передчуттям чогось недоброго.

Берджесе, у вас немає бажання іти?

Берджес с. Не кажіть так, Джеймсе. Просто сьогодні не неділя, ви ж знаєте.

Морелл. Шкода. А я думав, вам буде приємно познайомитися з головою гільдії. Він член комітету громадських робіт при муніципальній раді й має певний вплив на розподіл підрядів. (Берджес миттєво отямлюється). То ви прийдете?

Берджес (у запалі). Звичайно, прийду, Джеймсе. Ще б пак, для мене справжня насолода слухати вас!

Морелл (повертається до Проссі). Я хочу, аби ви дещо занотували на мітингу, міс Гарнетт, якщо тільки ви сьогодні нічим не зайняті. (Прозерпіна киває головою, побоюючись вимовити бодай слово). Сподіваюсь, ви підете, Лексі?

Лексі. Певна річ.

Кандіда. Ми всі йдемо, Джеймсе.

Морелл. Ні, ти не підеш, і Юджин теж не піде. Ти залишишся тут і розважатимеш його — щоб відсвяткувати твоє повернення додому. (Юджин підводиться; йому перехоплює подих).

Кандіда. Але, Джеймсе.

Морелл (владно). Я наполягаю. Тобі нема чого іти, і йому теж нема чого. (Кандіда намагається заперечити). Можете не перейматися, послухати мене прийде багато людей і без вас, а ваші стільці більше знадобляться комусь із тих, хто ще не навернувся до християнства і кому ще не доводилося слухати моїх проповідей.

Кандіда (стривожено). Юджине, хіба ви не хочете піти?

Морелл. Я побоююсь виступати перед Юджином, бо він дуже критично налаштований до моїх проповідей. (Кидає на нього погляд). Він знає, що я побоююся його: він сам сказав мені про це сьогодні вранці. Отож я хочу показати йому, як я його боюсь, а відтак залишаю його під твоє опікування, Кандідо.

Марчбенкс (про себе, з палким почуттям). Це сміливо! Це чудово!

Кандіда (стривожено, з передчуттям чогось поганого). Але ж... але... що трапилося. Джеймсе? (Вельми занепокоєно). Я нічого не розумію.

Морелл (ніжно обіймає її і цілує у лоба). А я думав, люба, що це я нічого не тямлю.

Дія третя

Час — по десятій вечора. Фіранки опущено, лампи запалено. Друкарська машинка стоїть зачохлена. З великого столу усе прибрано. Усе говорить про те, що діловий день закінчено.

Кандіда й Марчбенкс сидять біля каміна. Настільна лампа стоїть на камінній поличці угорі над Марчбенксом, який сидить на маленькому стільці й читає уголос. На килимі біля нього стос рукописних паперів і кілька томів поезій. Кандіда сидить у