Елена Радькова - Меч дракона Олдера. Дракон і Птаха, Елена Радькова

Раптом двері відчинились і в супроводі свого радника Кірма з’явився герцог Елмарт. Вони зайняли місця за столом.

- Панове, на нараді було прийняте рішення. Ми не можемо залишити Кабор в біді. Тому вирушаємо завтра вранці. Зараз прошу насолодитися смачною вечерею і відпочинком. Завтра ми вирушимо на семи кораблях. Більш детально план допомоги Кабору я буду обговорювати з графом наодинці, після вечері.

І в цю ж мить залунало “Слава герцогу! Слава”. Всю вечерю за столом було шумно, лицарі Кабора були в дуже піднесеному настрої, бо допомога була близько.

Після вечері Елмарт пішов до своїх покоїв і чекав на графа. Двері відчинилися і до зали зайшла Ларія.

- Я чекаю графа. Матінко у вас щось негайне, щось важливе?- трохи роздратовано заговорив до герцогині Елмарт.- Я знаю про що ви хочете говорити.

- Ні не знаєш, мій сину. І уважно вислухай мене. Твій батько могутній чарівник Вонг, знайди його і він допоможе тобі з аразійцями. Остання звістка про нього була з землі Зорепадів. Благаю тебе спочатку пливи туди.

- Мамо, це північ, далека північ. Я буду пливти туди місяці, невже ти думаєш, що я залишу каборців?

- Менсока тобі не подолати, особливо якщо він добрався до меча Олдера. Керіа - його Хранителька і може вона вже здалась, може він заволодів нею. А якщо він буде володіти королевою Кабора, то він буде володіти і мечем.

- Я вирішив, спочатку Кабор, а потім знайду Вонга.

В двері зайшов охоронець і повідомив, що Елмарта чекає граф Ламбор. Ларія повинна була залишити сина наодинці із графом, вона поспішила вийти...

Вранці, тільки но сонце з’явилося на смарагдовому небі, кораблі Елмарта висунулися в напрямку Кабора.  Ларія стояла на великій високій терасі, дивилась на море і її не полишала думка про те, що сина чекають великі зміни, багато випробувань, вона відчувала, що можливо вони довго не зустрінуться, а коли Елмарт повернеться до Смарагдових островів, він буде зовсім іншою людиною.

Кораблі Елмарта все далі й далі відпливали від Смарагдових островів. Було дивно, як капітани знаходили путь? Коли кораблі вийшли в відкрите море, вони цілком опинились серед смарагдових хвиль, які неможливо відділити від неба. Це було дуже красиве видовище. Тільки рисунок крил сартів видавав небо і відділяв небеса від хвиль.

Елмарт із графом Ламбором стояли на палубі головного фрегату.

- Ваше море дивовижне, герцог! - мрійливо заговорив граф.

- Так, сер Келлір, - звернувся на ім'я до графа Елмарт.- Скоро, десь за два дні ми побачимо лілове небо і темно-сині води Кабора , якщо вітер буде попутний і наповнить наші паруси диханням.

Цілий день до вечора море було поступливим, кораблі швидко просувались до Кабора.

А тим часом про Смарагдову ескадру дізнався Менсок.