Arachne - Сфера Доли 2, Arachne

Її слова були як солодка отрута, що проникає в її свідомість, викликаючи почуття спокою та бажання здатися. Однак усередині Кай відчував, що це неправильно. Він знав, що це лише ілюзія, створена, щоб зламати його дух.

- Ні, - твердо промовив він, зібравши всю свою волю в кулак. - Ти не справжня. Я не можу піти. Я мушу боротися, навіть якщо це означає, що я ніколи не побачу тебе знову.

Як тільки він промовив ці слова, ілюзія зникла, а темрява довкола розвіялася. Кай стояв знову у вихорі енергії, але тепер він почував себе сильніше. Він переміг свій страх, свій біль.

Коли Кай завершив своє випробування, простір знову затих. Камінь Мудрості знову засвітився в руках Кая, але цього разу його світло було спрямоване на Акселя. Навколо нього почав формуватися інший світ — інший, ніж той, що відчув Кай. Все почало каламутніти, поринаючи в тьмяну напівтемряву, ніби вся істота Акселя перенеслася в його минуле, у спогади, які він ретельно приховував від усіх, навіть від самого себе.

Перед Акселем повільно виник образ батька. Це була та сама людина, яка навчила його контролювати сили енергії та стояти на захисті галактик. Але в цьому спогаді Аксель бачив його в іншому світлі, востаннє, коли вони зустрілися. То була битва, де його батько загинув, захищаючи планету від вторгнення сил темряви. Аксель, молодий і недосвідчений, не зміг його врятувати.

— Чому ти не був поряд, Акселе? — голос батька звучав холодно й суворо, його обличчя було вкрите тінню. - Ти не був готовий. Ти підвів мене.

Ці слова пронизали серце Акселя, ніби ножа, адже це були його власні думки, його внутрішні страхи, які він намагався придушити роками. Відчуття провини за смерть батька не залишало його, хоч би як він намагався забути. Він часто звинувачував себе за свою молодість, за свою нездатність стримати хвилі темряви, що їх тоді накрили.

Батько Акселя зробив крок уперед, його постать стала реальною, він міг відчути його присутність, відчути тяжкість своєї провини.

— Ти ніколи не будеш тим, ким маєш стати. Ти не зможеш перемогти Ноктуса, як не зміг захистити мене.

Аксель стиснув зуби, всередині нього спалахувала буря емоцій. Він відчував як слабкість, і міць. Згадка його батька давила на нього, але було й щось інше — щось сильніше, приховане глибоко всередині.

- Ні, - прошепотів він, підводячи погляд. - Я не той, ким був тоді. Я став сильнішим. Я не підведу своїх друзів, не підведу всесвіту, і я не дозволю, щоб твоя жертва була марною.

Він зробив крок уперед, назустріч образу свого батька. Це було його останнє випробування — не темрява Ноктуса, не армія тіней, а його власна вина та біль. І в цей момент Аксель усвідомив, що не може змінити минуле, але може змінити майбутнє.

З кожним кроком Аксель все більше відчував, як його сила повертається. Він прийняв свій біль, прийняв свою втрату. Образ його батька почав меркнути, стаючи все більш примарним.

— Я не підведу тебе, — повторив Аксель, стискаючи кулаки. — І я не підведу себе.

Коли він промовив ці слова, тінь батька зникла, розчинившись у повітрі, а навколо Акселя знову з'явилася світла енергія. Він знову опинився поряд із Каєм, який уважно спостерігав за ним. Обидва стояли посеред вихору енергії, оточені стародавніми сторожами.

— Ти впорався, Акселе, — тихо сказав Кай, простягаючи йому руку.

Аксель кивнув, беручи руку свого друга. Він відчував себе звільненим від гніту минулого, і тепер його дух був міцнішим, ніж будь-коли. Тепер, об'єднавши свої сили і пройшовши через випробування каменю мудрості, вони обидва стали гідними його сили.

Коли їхні руки торкнулися один одного, Камінь у руках Кая засвітився ще яскравіше. Образи вартових оточили їх, шепочучи древні слова, і Камінь передав їм свої знання та силу. Тепер вони знали, що їхній шлях тільки починається, і перед ними стоятимуть ще складніші випробування.

— Це лише перший крок, — сказав головний страж, дивлячись на них з гордістю. - Ноктус могутній, але з кожним кроком ви наближаєтеся до сили, яка зможе його зупинити.

Аксель і Кай, сповнені рішучості та нової сили, знову опинилися в храмі, оточені зруйнованими стінами і вітер все ще ревів за його межами. Але тепер вони не були одні — вони мали мудрість стародавніх сторожів, Камінь, і головне, вони були сильнішими разом.

- Тепер біжимо! - крикнув Аксель, побачивши, як стіни починають остаточно стискатися.

Вони кинулися до бокового проходу, слідуючи символам на стінах, які Кай помітив раніше. Прохід виявився замаскований під стародавні руни, і як тільки вони наблизилися до нього, стіна почала відкриватися, даючи їм шлях до порятунку.

Камінь Мудрості став потужним союзником, дарувавши Каю та Акселю силу та знання, але це був лише початок їхнього великого шляху. Вийшовши з зруйнованого Храму Вітрів, вони обидва розуміли, що їхня місія ще далека від завершення. Згідно з давніми легендами, Сфера Долі була поділена на три артефакти, кожен з яких приховував свою силу та значення. Камінь Мудрості був першим, але попереду на них чекали ще два артефакти, кожен зі своїми небезпеками та секретами.

— У нас є Камінь, — почав Кай, роздивляючись його, поки той тихо сяяв у його руках. — Але ми маємо знайти ще два.

Аксель кивнув, його погляд поринув у безмежні зоряні простори.

— Якщо вірити легендам, наступний артефакт зберігається на планеті Ізольда, — сказав він, згадавши давні письмена, які вони вивчали у храмі. — Це буде Жезл Енергій, здатний керувати потоками космічної енергії.