Томас Еріксон - Мій бос — ідіот, Томас Еріксон

Це робить зелених ще невпевненішими, бо вони дуже бояться припуститися будь-якої помилки. Це стосується як роботи, так і ситуацій вдома. Крім того, вони беруть на себе провину за ситуацію і справді можуть зациклюватися на тому, що, мовляв, «я такий дурний!».

Багато зелених стають упертими, наче віслюки, і провокують оточення тим, що наполегливо відмовляються бодай щось змінити. Навіть якщо зелена людина бачить, що щось не працює, вона все одно відмовляється діяти. Це може бути дуже дивним, але впертість може взяти ­зелених у свої цупкі обійми і зробити їх неспроможними до будь-яких дій.

Зелені бояться втратити свою стабільність і захищеність. У принципі знати чіткі рамки й могти їх дотримуватися для зелених — життєва потреба. Вони зрідка цінують зміни — а тим більш якісь раптові. Насправді все, що відбувається несподівано, породжує для них великий стрес. Звучить знайомо?

Однак найбільші стреси викликають конфлікти. Якщо ви — зелений, вам скрізь ввижаються потенційні суперечки. Найменша незгода може призвести до конфлікту. Десятисекундної сутички щодо того, який тип кави найкращий, досить для вас як для зеленої особистості, щоб переглянути стосунки з людиною. Поганий погляд або неуважний коментар, що кинуті мимохідь, можуть різко змінити вашу думку про людину.

Добре, коли всі з усім завжди згодні. Але оскільки це — нездійсненна утопія, зелені прагнуть функціонувати в тій групі, у якій всі згодні хоча б із тим, що проблеми слід замітати під килим. Якщо в колективі є людина, яка постійно порушує складні питання й проблеми, зелені почнуть їх поступово виживати. Бо хто хоче працювати з таким скандалістом?

Якщо почуття безпеки зелених буде порушено, вони втрачають енергію. Коли начальник вносить зміни до складу команди, він повністю порушує їхній упорядкований світ. А призначення до «неправильної» команди, тобто до такої, де є люди, які зеленим чомусь не подобаються, безсумнівно, збудить їхні емоції. Під поверхнею, звичайно, бо їх прояв мало коли можна побачити ззовні.

Чи справляється ваш начальник із цим? Чи він розгледів вашу вроджену лояльність, чи бачить тільки пасивний опір? Розумні начальники мають природне відчуття, як зарадити таким ситуаціям. Вони знають, що їм треба слухати зелених, інакше ті будуть відсторонюватися, ставати впертими й непохитними.

А це не віщує нічого доброго.

Утім, хороша новина в тому, що навіть цій ситуації ви можете зарадити. Попросіть свого начальника бодай тимчасово знизити його вимоги. Приділіть трохи часу відпочинку — роботі в саду, сну або чомусь іншому, що вас розслаблює. Ви можете спланувати тихі вихідні, без якоїсь особливої діяльності, або взяти хорошу книжку улюбленого автора, яку зможете прочитати за два дні. Вам справді не слід напружувати себе якоюсь діяльністю. Якщо ви не перепочинете, то постраждає ваше повсякденне життя. Принаймні допоки не вщухне ваш стрес, бо тільки після цього ви знову станете собою.

Синій стрес — близько до абсолютної нульової температури (–273,15 °C)

Ви думали, що сині — непохитні, хіба ні? Ці люди зі своїми практично постійними кам’яними обличчями, наче статуї на острові Пасхи, чи може щось вивести їх із рівноваги? Може. Якщо ви самі в основному сині, в контексті стресу вам видаватимуться релевантними такі ситуації:

• кли ставлять під сумнів вашу експертність, особливо в тому, на чому ви добре знаєтеся;

• спонтанні, тобто необдумані рішення начальника;

• будь-які види ризикованої чи азартної поведінки;

• постійні незаплановані зміни в колективі;

• дурні помилки, що їх припускаються інші;

• кли вас обзивають схибленим на бюрократії, хоча ви просто пояснюєте, як слід діяти за правилами;

• дуже емоційні люди, які говорять про приватні речі.

Що відбувається, коли ви як синя людина переживаєте стрес? Найпростіша відповідь — ви стаєте ще синішим. Ви можете стати надмірно песимістичним. О так, настає цілковитий морок — непроглядна темрява, ви можете навіть впасти в депресію. У таких випадках часто настає байдужість, і ви можете відчувати, що вас більше ніщо не цікавить. Армагедон навис над вами, і нікому немає порятунку.

Буває і так, що ви стаєте нестерпно скрупульозним. Ставите процес на режим ручного гальма, бо відтепер справді не маєте часу на дурні помилки. Люди довкола вимушені рахуватися з вашою всеосяжною критикою. Ви вказуєте на найменшу помилку, яку помічаєте. Іншим можете видаватися чванливим всезнайкою.

Сині ненавидять критику своєї роботи. Оскільки вони особливо цінують якість, то їх просто розлючує, коли хтось припускає, що зроблене ними не відповідає вимогам. Або що вони в чомусь помиляються. У таких випадках може проявлятися низка цікавих механізмів захисту. Якщо ви — синій, то загальна бездумність і спалахи емоцій — це не про вас. Такі речі важко контролювати, тому вони тільки провокують стрес. Дуже часто ви просто не розумієте, що відбувається. Раціональне мислення, зрештою, не пояснює емоційності.

Ви можете прийняти логічні та продумані аргументи, але якщо зміни відбуваються зовсім несподівано й порушують ваш графік, вони взагалі не вітаються. Ви блокуєте себе, і не хочете брати у цьому участь.

Ризик — це зло, до якого ви ставитесь, звісно, з підозрою. Навіть якщо ви зможете прорахувати, до чого веде нове мислення, ви сприймаєте це як ризик. І ось тоді й виникає стрес, бо ви втрачаєте контроль над ситуацією, і це само собою є найризикованішим.

Це саме стосується будь-якої іншої форми непередбачуваності. Однак не слід плутати з небажанням зелених змінюватися — це більше стосується потреби в контролі. Йдеться про ситуації, коли зелені не знають і не розуміють, що відбувається. Завжди краще бути поінформованим про ситуацію, тримати її під контролем. Як зелена особистість ви просто хочете бути достатньо добре підготовленим. Можливо, якби нова пропозиція керівництва була наперед додана до річного робочого плану, все було б гаразд.

Ще одне джерело сильної фрустрації для синіх — це люди, які порушують правила та приписи. Оскільки ви самі навіть не мрієте порушити якесь правило, такі дії з боку інших часто породжують серйозні супере­чки. На людей, які порушують правила, не можна просто так заплющити очі, тож ви можете витратити більше часу на контроль за діями інших, ніж на те, щоб виконувати свою роботу.

Якщо ваше начальство спостережливе, то воно розумітиме, як ви дієте в таких ситуаціях. Йому треба усвідомлювати, що в умовах стресу ваше негативне ставлення може перетворитися на відкритий песимізм.

Погані начальники просто стають над шиєю синіх і починають їх підганяти. Кажуть «думайте позитивно!». «Зробіть так, щоб ситуація вам сподобалася». Брр! Це — аж ніяк не розумне керування. Сподіватимемося, що ваш начальник трохи розумніший, ніж оцей з мого прикладу.

Що вам по-справжньому потрібно, так це повне усамітнення, яке дасть вам час і простір для роздумів. Якщо ви хочете проаналізувати конкретну ситуацію і зрозуміти, як усе поєднується, вам потрібен час. Попросіть трохи більше простору, врешті-решт ви повернетесь до свого нормального ритму, до свого фонового педантичного стилю. Але якщо ви застрягнете в мороку сумнівів,