Джоан Роулінг - Убивчий білий, Джоан Роулінг

— Ще два питання, і все,— запевнив Страйк.— Я чув, ваша родина колись знала дівчину на ім’я Сьюкі Льюїс? Вона втекла від доглядачів...

— Усе ви знаєте! — знову зраділа Тіґан.— Звідки ви таке знаєте?

— Мені розповів Біллі Найт. Не знаєте, що сталося зі Сьюкі?

— До Абердина виїхала. Вона була однокласницею нашого Дена. Мама в неї була просто капець: і алкоголь, і наркота тобі, і чого тільки не було. Потім зовсім пустилася берега, тож Сьюкі віддали в іншу родину. А вона втекла шукати батька. Він на Північному морі рибалив.

— І як, знайшла вона батька, не знаєте? — спитав Страйк.

Тіґан з тріумфальним виглядом дістала з кишені мобільний. Кілька клацань — і вона показала Страйкові фейсбучну сторінку усміхненої брюнетки, що позувала в компанії подружок біля басейну на Ібіці. За засмагою, відбіленою усмішкою і нарощеними віями Страйк роздивився привид худенької зубастої дівчинки зі старого фото. Власницю сторінки звали Сюзанна Макніл.

— Бачите? — радісно спитала Тіґан.— Тато взяв її у свою нову родину. Сюзанна — то її справжнє ім’я, Сьюкі її тільки мати називала. Моя мама дружить з тіткою Сюзанни. Каже, все в неї добре.

— Ви точно впевнені, що це вона? — спитав Страйк.

— Та цілком,— відповіла Тіґан.— Ми за неї так раділи. Вона була хороша.

Вона знову глянула на годинник.

— Даруйте, але мені вже зовсім час. Перерва скінчилася. Мушу йти.

— Останнє питання,— сказав Страйк.— Ваші брати добре знали родину Найтів?

— Та непогано,— відповіла Тіґан.— Хлопці вчилися в різних класах, але всі були знайомі через роботу в Чизвеллів.

— Що ваші брати роблять тепер, Тіґан?

— Пол керує фермою під Ейлсбері, а Ден у Лондоні ландшафтний... нащо ви то все записуєте? — вперше стривожилася вона, побачивши, як Страйк пише ручкою в записнику.— Не кажіть братам, що я з вами розмовляла! Вони розсердяться, подумають, я розпатякала, що діялося в тому будинку!

— Правда? А що там діялося? — спитав Страйк.

Тіґан ніяково глянула на нього, тоді на Робін, тоді знову на нього.

— Ви вже знаєте, так?

Коли ніхто не відповів, Тіґан сказала:

— Слухайте, Ден і Пол тільки допомагали їх перевозити. Вантажили і все таке. Воно тоді було законно!

— Що було законно?

— Знаю, що ви й так знаєте,— відповіла Тіґан весело й стривожено водночас.— Хтось розпатякав, так? Мабуть, Джиммі Найт? Він нещодавно нагодився, хотів поговорити з Деном. Але в нас, власне, всі були в курсі. Воно не мало виходити назовні, але всі знали про Джека.

— Що саме знали? — запитав Страйк.

— Ну... що він виготовляє шибениці.

Страйк сприйняв цю інформацію, навіть оком не змигнувши. Робін не була певна, що зберегла таку саму незворушність.

— Але ж ви вже знали,— сказала Тіґан.— Ви ж знали?

— Так,— запевнив її Страйк.— Знали.

— Так і думала,— з полегшенням відповіла Тіґан і неелегантно з’їхала зі стільця.— Але якщо побачите Дена, не кажіть йому, що я сказала. Він точно як мама. «Хто мовчить, той двох навчить». Майте на увазі, ми нічого поганого в тому не бачили. Як на мене, в нашій країні було б краще жити зі смертною карою.

— Дякую, що погодилися зустрітися, Тіґан,— сказав Страйк. Вона трохи почервоніла, потиснувши руку спершу йому, а тоді Робін.

— Нема за що,— відповіла вона, але ніби не хотіла йти.— Ви залишитеся на перегони? У тридцять другому йтиме Руда Пантера.

— Може, і залишимося,— відповів Страйк,— у нас ще є час перед наступною зустріччю.

— Я поставила десятку на Руду Пантеру,— зізналася Тіґан.— Ну... бувайте.

Вона відійшла на кілька кроків, а тоді розвернулася і повернулася до Страйка, ще червоніша.

— Можна я зроблю з вами селфі?

— Е-е,— озвався Страйк, уникаючи погляду Робін.— Якщо нам не дуже треба, то краще б ні.

— А автограф дасте?

Вирішивши, що то менше лихо, Страйк підписав серветку.

— Дякую.

З серветкою в руці Тіґан нарешті пішла. Страйк дочекався, поки вона зайде всередину, тоді розвернувся до Робін, яка вже щось шукала в себе в телефоні.

— Шість років тому,— прочитала вона з екрана мобільного,— розпорядженням ЄС країнам-учасницям було заборонено експортувати знаряддя тортур. Доти експорт шибениць, виготовлених у Британії, був цілковито законним.