Вахтанг Теймуразович Кіпіані - Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані

• показаннями свідків Мацкевича П. М., Сидорова В. Г., Кислинського В. В., Франко З. Т., Тельнюка С. В., Калиниченка І. О., Шабатури С. М., Калинець І. О.;

• показаннями обвинувачених по інших справах — Селезненка Л. В., Світличного І. О., Дзюби І. М.;

• протоколами очних ставок між обвинуваченим Стусом та свідками;

• матеріалами обшуків, речовими доказами і документами, вилученими під час обшуків;

• протоколами огляду речових доказів і документів;

• висновками криміналістичних експертиз.

Про сталість антирадянських переконань Стуса і спрямування його злочинної діяльності на підрив та ослаблення Радянської влади свідчать, крім того, зібрані по справі матеріали про участь його у зборищах націоналістично настроєних осіб біля пам’ятника Т. Г. Шевченку в Києві (т. 4, а. с. 39), про провокаційний виступ Стуса у кінотеатрі «Україна» під час перегляду кінофільму «Тіні забутих предків» в 1965 році (т. 4, а. с. 39–41, 50–51, 52–54, 132–133), про провокаційний виступ його на філологічному факультеті Одеського університету у 1966 році (т. 2, а. с. 83–86, 89) і його поведінка під час попереднього розслідування, а також вороже спрямування написаних ним документів і ті обставини, що ці документи Стусом систематично розповсюджувались і набули значного нелегального поширення на Україні та широко використовувались за кордоном в проведенні ворожої пропаганди проти УРСР.

На підставі викладеного обвинувачується

Стус Василь Семенович, 8 січня 1938 року народження, уродженець с. Рахнівка Гайсинського району Вінницької області, із селян, українець, громадянин СРСР, безпартійний, з вищою освітою, одружений, має сина 1966 року народження, до арешту проживав у м. Києві по вул. Львівській, 62, кв. 21, працював старшим інженером відділу технічної інформації Республіканського об’єднання «Укроргтехбудматеріали», раніше несудимий,

в тому, що він, пробиваючи в місті Києві, на ґрунті антирадянських переконань та невдоволення існуючим в СРСР державним та суспільним ладом, з метою підриву і ослаблення Радянської влади, починаючи з 1963 року і до дня його арешту, тобто до січня 1972 року, систематично виготовляв, зберігав та розповсюджував антирадянські та наклепницькі документи, що порочать радянський державний і суспільний лад, а також займався антирадянською агітацією в усній формі.

В період 1963–1972 років написав і зберігав у себе на квартирі до дня його арешту 14 віршів, в тому числі: «Доволі! Ситий вже…», «Безпашпортний, закріпачений в селі…», «Опускаюсь — ніби підіймаюсь…», «Розмова з другом», «Коли багряніла українська революція…», «Комуністи — вперед!..», «Режисер із людожерів», «Кубло бандитів…», «Три С. — неначе жарт…», «Наша нація — найпередовіша…», «На історичному етапі…», «Між божевіллям і самогубством…», «Від радості у степ…», «Ви ходили до Петлюри…», в яких порочить радянський державний та суспільний лад і зводить наклепи на умови життя радянського народу, на КПРС і конституцію СРСР.

В 1965–1972 роках написав 10 документів антирадянського та наклепницького змісту, в тому числі: два листи, що починаються словами: «Шановний Петре Юхимовичу!», рукописи: «Привид бродить по Європі…», «Ми живемо в дуже цікаву епоху…», «Ми живемо в час парадоксів…», «Франція — це я…», «Відвідини. Лекція на заході…», «Де існування є злочином…», «Існує тільки дві форми…», «Якийсь киянин…».

В цих наклепницьких документах порочаться соціалістичні завоювання в нашій країні, ототожнюється радянський лад з гітлерівським режимом, стверджується про начебто існуюче національне гноблення на Україні та порушення соціалістичної законності, робиться спроба «довести» неможливість побудови комуністичного суспільства в Радянському Союзі.

Перелічені вище наклепницькі документи зберігав у себе до їх вилучення під час обшуків 12 січня та 4 лютого 1972 року.

28 липня 1970 року написав листа ворожого змісту, використавши при цьому раніше складений ним текст «Привид бродить по Європі…». Цей лист, адресований до ЦК КП України і КДБ УРСР, був потім надрукований в нелегальному антирадянському журналі «Український вісник» № 3 за 1970 рік, що мав поширення на території УРСР і за кордоном.

Текст згаданого листа, що починається словами: «Нині зрозуміло кожному…», було вилучено у притягнутого до кримінальної відповідальності за антирадянську діяльність Дзюби І. М. під час обшуку 13 січня 1972 року.

В згаданому вище листі зводяться наклепницькі вигадки на радянську дійсність, зокрема на матеріальне і духовне життя нашого народу. Робиться, крім того, спроба обілити В. Мороза і вміщуються звернення виступити на його захист в зв’язку з начебто безпідставним притягненням його до кримінальної відповідальності за антирадянську діяльність.

В середині 1970 року написав інший наклепницький документ у вигляді листа, що починається словами: «Кожне нормально організоване суспільство…», адресованого до Голови Спілки письменників України, Секретаря ЦК КП України та Голови Президії Верховної Ради УРСР, використавши при цьому вищезгаданий текст написаного ним документа «Франція — це я… Цей документ також був вміщений до нелегального так званого журналу «Український вісник» № 3 за 1970 рік. В цьому документі зводяться наклепницькі вигадки на національну політику КПРС. Робиться спроба захищати осіб, що займаються ворожою діяльністю, а вжиті до них заходи з боку органів Радянської влади розцінюються як «свавілля над людиною та її совістю».

В період після 1965 року написав документ наклепницького змісту у вигляді листа, якого адресував Президії Спілки письменник і в України, в копіях Секретареві ЦК КП України та редакції журналу «Всесвіт».

В цьому документі, виступаючи на захист засудженого за антирадянську діяльність Караванського С. Й. та інших осіб, Стус очорнює радянську дійсність, стверджує, що на Україні нібито переслідуються інтелігенція і науковці і що в нашій країні начебто відсутні демократичні свободи.

В 1967–1968 роках з цим документом ознайомив Селезненка Л., а в січні 1972 року машинописний текст його було вилучено під час обшуків у Світличної Н., що мешкає в м. Києві, та у Гулик С., що мешкає в м. Львові.

Цей наклепницький документ, потрапивши за кордон до ворожих видавництв українських буржуазних націоналістів, широко використовувався в пропагандистських заходах, спрямованих проти Радянського Союзу. В квітні 1969 року він був надрукований в журналі «Сучасність» в Мюнхені, в травні 1969 року у газеті «Українське слово» в Парижі, у травні 1969 року та грудні 1970 року в газеті «Шлях