Олексій Анатолійович Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

на ймення Джебенойон і Субеетай-баха-дур.[124] Свого молодшого сина Тулі-хана він послав на Хорасан з п'ятидесятьма тисячами чоловік. Свого старшого сина Джучі-хана, свого другого сина Чагатай-хана, свого третього сина Угедей-хана, усіх трьох з вісімдесятьма тисячами чоловік він послав на Ургенч, тому що той був столицею Султана Мухаммеда-хорезмшаха і місцем, де жили нукери і [зберігалась] скарбниця. [На той час] в Ургенчі хорезмшаха не було. Султани[125] (сини хорезмшаха), сховавшись у місті, захищаючи мирські блага і заради своєї віри, вісім місяців билися [з моголами]. На дев'ятий місяць сини Чингізхана взяли місто і жителів поголовно знищили.

Чагатай і Угедей повернулися до свого батька в Термез, а Джучі з приданими йому нукерами з Ургенча пішов у Дешт-і кипчак. Кипчакський народ зібрався, і відбулася битва. Джучі-хан переміг і перебив [усіх] кипчаків, які потрапили [йому] до рук; ті з них, які врятувалися, пішли до іштяків.[126] Більша частина іштяків нині є нащадками тих кипчаків. Кипчаки, що мешкали між Ітілем і Тіном, розселилися на [всі] чотири сторони. Більшість із них пішли в юрт Черкесів і Туманів.

Джучі-хан, полонивши [всю] кипчакську молодь, поселився в кипчакському юрті. З могольської [країни] він переселив сюди свою родину (oj) і всі ілі, які дав [йому] батько. З кожного уругу[127] узбеків були переселенці в кипчакський юрт.

Потім Джучі-хан помер; [його] юрт дістався його синові Саін-хану.[128] Двадцять чотири чоловіки з нащадків Джучі-хана царювали в тому юрті. За його [Саін-хана] часів той юрт називали Саін-хановим юртом.

Потім цей юрт дістався Мангитам.[129] Першим з них був Ідукібій, з роду Ак-Мангит, син Кутли-Кайали. Після цього [юрт цей] називали Мангитовим юртом.

У 1040 році (1630–1631 р. н. є.) з північного боку, з іля калмиків,[130] прибуло десять тисяч кибиток (ojliк) – ім'я їхнього царя Орлок – і поселилися в юрті мангитів. Нині, в 1071 році (1660–1661 р. н. е.), в рік миші, цей юрт називається Калмикським юртом.[131]

Воістину, цей світ схожий на караван-сарай, [а] чада Адамові схожі на караван: одні кочують, інші зупиняються на постій.[132]

Огуз-хан, сімнадцять років по тому як він був переможений Іт-Барак-ханом, знову організував похід і вийшов на битву з Іт-Барак-ханом; перемігши, він убив Іт-Барак-хана і захопив його юрт. Він не зачепив тих, хто став мусульманином; тих, хто не увірував у бога, він убивав, а дітей їхніх робив рабами. [Потім Огуз-хан] повернувся до своєї домівки.

ПРО ПОХІД ОГУЗ-ХАНА НА ТУРАН[133] ТА ХІНДУСТАН

Огуз-хан, зібравши воїнів усіх могольських і татарських ілів, пішов на Талаш і Сайрам. Правителі Ташкента, Самарканда і Бухари, не будучи в змозі битися, вишикувавши військо [у відкритому полі], зачинилися у великих містах і в міцних фортецях. Огуз-хан сам взявся за облогу Сайрама і Ташкента, своїх синів послав на Туркестан і Андіжан. За шість місяців вони взяли Туркестан і Андіжан і повернулися до батька. Огуз-хан, призначивши у всі названі вілаєти правителів – даруга,[134] пішов на Самарканд. Взявши Самарканд і призначивши