Дені Дідро - Жак-фаталіст

полководець, маршал Франції.

128

Себастьян Лепретр де Вобан (1633–1707) — маршал Франції.

129

Клодіна-Александра Терен, маркіза де Тансен (1682–1749) — французька письменниця, мати д'Аламбера. Хазяйка літературного салону, мала великий вплив при дворі завдяки своїм зв'язкам з регентом та кардиналом Дюбуа.

130

…його брата кардинала… — мається на увазі брат маркізи, кардинал П'єр Герен де Тансен (1680–1758).

131

Данжевіль (справжнє ім'я Анна Марія Бото, 1714–1796), актриса «Комеді Франсез», виконувала ролі субреток. Рамо натякає на випадок, який стався в цьому театрі у 1772 році. Під час відновлення постановки трагедії Тома Корнеля «Граф Ессекс», Аделаїда Юс взяла на себе роль герцогині, якої домагалася Клерон. Тоді остання вибрала для себе маленьку роль наперсниці. Глядач зустрів її гучними оплесками та освистав Юс.

132

Шлунок — великий натхненник (лат.).

133

«Зара» (1751) — трагедія Паліссо, витримала тільки три вистави.

134

«Великодушні облудники» — комедія «Сирота, або Великодушний облудник» (1758) Антуана Бре (1717–1792), маловідомого автора та драматурга, не мала успіху.

135

Тіре де Монсож — відкупщик пошти за Людовіка XV, як і Вільмор'єн, був зятем генерального відкупщика Буре.

136

«Філософи» (1760) — комедія Паліссо, пасквіль на просвітників. У сцені з рознощиком в наклепницькому контексті згадується ім'я Дідро.

137

«Збабіла теологія, або Жінка-лікарь» (1731), комедія Гійома-Гіацинта Бужана, сатира на янсеністів.

138

Абат Леблан (1707–1781) — посередній французький автор.

139

Шарль Батте (1713–1780) — письменник та теоретик мистецтва, у працях якого висувалась концепція наслідування природи в поєднанні з естетикою умовності рококо. Дідро вважав головний твір Батте «Витончені мистецтва, зведені до єдиного принципу» (1746) позбавленим наукової послідовності.

140

Алексіс Пірон (1689–1773) — французький поет та драматург, відомий представник так званої «легкої поезії», автор комедії «Метроманія» (1738), яка мала успіх.

141

…уривками зі своєї поеми на тему, в якій він знається досконало. — поема Роббе де Бовезе була написана на тему сифілісу, з цього приводу Пірон заявив, що автор «весь з'їдений сифілісом»

142

Теофраст (372–287 до н. е.) — давньогрецький філософ та мораліст, природознавець, автор збірки нарисів «Характери», де надані описи людських типів («Про скупість», «Про улесливість», «Про марнославство» тощо).

143

Жан де Лабрюйєр (1645–1696), французький автор доби Класицизму, переклав французькою збірку Теофраста «Характери», у власній книзі «Характери, або Звичаї цього століття» (1688–1696) критично зобразив сучасне йому суспільство.

144

«Опера Комік» — театр в Парижі.

145

«Аван-Кур'єр», «Птіт-Афіш», «Анне літтерер», «Обсерватер літтерер», «Сансер ебдомадер» — періодичні видання, які виступали проти просвітників.

146

…зажерливий попик… — йдеться про абата Жозефа де Лапорта.

147

Клод Жозеф Дора (1734–1780) — поет та драматург, творець фривольної, еротичної поезії.

148

Сидить наче великий пройдисвіт між двох шахраїв (італ.).

149

Міку, Крікет — прізвиська кицьок актриси Данжевіль.

150

Лебрен де Гранвіль (помер близько 1765 р.) — редактор журналу «Літературна слава» (1761), був близьким до кола Фрерона та Паліссо.

151

Рей — богослов, автор книги «Філософські роздуми про християнство» (1785).

152

Мішель Антуан Давід — книговидавець, брав участь у виданні Енциклопедії, паралельно з цим допомагав Паліссо видавати його газету.

153

Клод-Адріан Гельвецій (1715–1771) — французький філософ-просвітник, друг Дідро. Співпрацював в Енциклопедії. Паліссо вивів його разом з Дідро у «Філософах».

154

…знічев'я примушує свого приятеля зректись релігії… — натяк на містифікацію Паліссо, який запевняв свого приятеля Пуансіне, що прусський король надасть останньому місце вихователя свого сина, якщо Пуансіне перейде в протестантство.

155

Правдами і неправдами (лат.).

156

Натяк на комедію Паліссо «Небезпечна людина» (1770), в якій Паліссо зобразив сам себе. Комедію було видано анонімно, у такий спосіб Паліссо сподівався забезпечити собі скандальний успіх. Він сам домігся заборони цього твору, після чого видав його за кордоном, але п'єса зазнала невдачі.

157

…гладка графіне… — мається на увазі графиня де Ламарк, заступниця Паліссо.

158

Авіньйонський відступник — Паліссо втік з Авіньйону, де вкрав гроші своїх клієнтів. У терміні «відступник», ймовірно, міститься натяк на релігійні чвари XIV ст., коли в Римі був один папа, а в Авіньйоні — інший.

159

Сбір — нижчий прислужник інквізиції.

160

Санбеніто — жовтий балахон, який інквізитори одягали на засуджених до спалення.

161

Хай живе Маскарілль — владар шахраїв (лат.). Маскарілль — тип слуги-шахрая та інтригана в комедіях XVII–XVIII ст.

162

Еджидіо Ромальдо Дюні (1709–1775), італійський композитор, знайомий з Дідро, з 1757 р. жив у Франції, був одним з творців комічної опери.

163

«Ой бідний, бідний я», «О земле, прийми скарби мої» — арії з комічної опери Дюні «Острів божевільних», 1761.

164

«Гасне серце моє!» — арія з комічної опери Філідора «Коваль», 1761.

165

Андре Кампра (1660–1744), Андре Детуш (1669–1749), Жан-Жозеф Муре (1682–1738), французькі композитори, епігони галантно-пасторального стиля Люллі.

166

«Молитва» Перголезе — «Богородиця скорботна», твір кантатно-ораторного жанру Джованні Батіста Перголезе (1710–1736), видатного італійського композитора, представника неаполітанської оперної школи.

167

«Покоївка-панна» (1733) — комічна опера Перголезе, виконувалась як інтермедія до його опери «Гордий полонений» (1733).

168

«Траколло» («Лів'єтта та Траколло») — інтермедія цього ж автора до вистави «Адріан в Сирії». Постановка «Покоївки-панни» італійською трупою в Парижі у 1752 р. викликала «Війну буфонів».

169

«Танкред» (1702), «Галантна Європа» (1697) — опера та балет Кампра. «Іссе» (1697) — опера та героїчна пастораль Детуша. «Індія» та ін. — опери Ж.-Ф. Рамо. «Арміда» (1686) — опера Люллі — навидатніший твір французького музикального класицизму.

170

«Рагонда» (1742), опера-дивертисмент Муре, «Платея, або Ревнива Юнона» (1742) — комічний балет Рамо.

171

Франсуа Ребель (1701–1775) та Франсуа Франкер (1698–1787), композитори та диригенти Паризької опери.

172

…провулковій Академії… — в провулку Пале-Рояля до пожежі 1763 року знаходилась будівля Королівської академії музики. Публіка очікувала в черзі, перш ніж потрапити до зали, нерідко між меломанами виникали сутички.

173

«Маляр, закоханий у свою модель» — комічна опера Дюні.

174

Перша опера — Муре, друга — Рамо.

175

Маються на увазі академіки Анрі Луї Дюамель дю Монсо (1700–1782), ботанік, автор керівництва «Мистецтво вугляра», та його брат, Жан-Гійом Дюамель де Дененвільє (1730–1816), автор праці «Підземна геометрія»,