Єжи Фіцовський - Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія [З ілюстраціями]

району Львівської області. (Примітка перекладача).

139

С. 330 «…закінчивши гімназію ім. королеви Ядвіґи у Львові, вступила до університету Яна Казимира…» — державна жіноча гімназія ім. королеви Ядвіґи містилася у 1920–1932 роках у будинку по вул. Академічній (тепер проспект Шевченка), 9; університет Яна Казимира — тепер Львівський національний університет ім. Ів. Франка. (Примітка перекладача).

140

С. 331 «…перетнулася з майбутнім кардиналом Вишинським» — Стефан Вишинський [Stefan Wyszyński] (1901-81), з Х.1948 року примас (перший за статусом з-поміж єпископів) Польщі, архієпископ ґнєзненський і варшавський, з 1953 року кардинал. Твердо відстоював автономність Римо-Католицької Церкви у Польщі, за що був у 1953–1956 роках ув'язнений комуністичним режимом; зумів організувати церковне життя, не підпорядковане державі, викликав велике невдоволення влади, коли у 60-х роках польські єпископи простягнули руку християнської любові німецьким католикам («пробачаємо і просимо пробачити нас») і організували масове відзначення тисячоліття хрещення Польщі; активно підтримував у Польщі реформи II Ватиканського собору; його приятель і соратник кардинал Войтила був обраний у 1978 році Папою римським під ім'ям Івана Павла II. Примас Вишинський за життя став моральним лідером віруючих поляків. У період німецької окупації, коли він перетнувся з Ю. Шелінською, о. Стефан мешкав у Лясках біля Варшави — з цим осередком, який гуртувався навколо священика В. Корніловича, він був пов'язаний із 30-х років; у Лясках о. Стефан був капеланом шпиталю варшавських повстанців. (Примітка перекладача).

141

Йдеться про однолітка та багатолітнього приятеля Шульца Емануеля (Мундка) Пільпеля, який невдовзі помер у Дрогобичі.

142

Йдеться про Вітольда Ґомбровича.

143

«Rocznik Literatury» (точніше, «Rocznik Literacki») виходив від 1932 р. та містив обговорення літературної продукції попереднього року. Шульцові йдеться не про рецензію на Цинамонові крамниці, яку опублікував у «Roczniku» Леон Півінський, а про фейлетон Брези На полях «Rocznika Literackiego» — відсіч песимістам [Na marginesie «Rocznika Literackiego» — odprawa pesymistom], надрукований у «Kurierze Porannym».

144

У грудні 1934 р. Шульц познайомився з Брезою особисто, й відтоді попереднє знайомство, яке обмежувалося листуванням, перетворилося на близьку приязнь між обома письменниками.

145

Александр Лещиц — торговець творами мистецтва, власник пересувної галереї, організатор виставок образів, які він приймав на комісію у відпочинкових осередках під час туристично-відпусткового сезону.

146

Райнер Марія Рільке (1875–1926) — австрійський поет, якого Шульц числив покровителем своєї уяви та недосяжним майстром поетичної експресії.

147

Юною називав Шульц свою наречену Юзефину Шелінську (1905–1991), із якою він розстався після близько чотирьох років знайомства, в 1937 р.

148

Пенсіонер — оповідання, яке входить до тому Санаторій Під Клепсидрою (першодрук: «Wiadomości Literackie», 1935, № 51/52 із 6 ілюстраціями автора).

149

Друкована у двох наступних числах щомісячника «Skamander» повість Весна (1936, № 74 і 75) була пізніше включена до тому Санаторій Під Клепсидрою.

150

Тадеуш Штурм де Штрем (1892–1968) — громадський діяч, публіцист, член Польської соціалістичної партії (PPS), багатолітній працівник Головного статистичного управління (GUS), куди на прохання Шульца він узяв на роботу його наречену. Самовідданий громадський активіст, усе життя допомагав людям. У роки сталінізму на багато років ув'язнений. Приятель Ст.І. Віткевича.

151

Дебора Фоґель (1902–1942) — авторка книги прози Цвітуть акації, єврейська поетеса, теоретик мистецтва, критик, співробітниця «Sygnałów» і «Wiadomości Literackich». Приятелька Шульца. З його листів до неї постали перші фрагменти та начерки Цинамонових крамниць. Шульц написав рецензію на її прозу. Дебора разом із сім'єю була вбита у львівському ґето.

152

«Wiadomości Literackie» — тижневик за редакцією Мечислава Ґридзевського, який публікувався у Варшаві в 1924–1939 роках, аудиторію його складала ліберальна інтелігенція.

153

Стефан (Стеф) — синочок Романи Гальперн, тепер лікар-психіатр у США.

154

Змори — найвідоміший роман Еміля Зеґадловича (1888–1941), поета і прозаїка, засновника поетичної групи «Czartak».

155

Головне статистичне управління.

156

Станіслав Іґнаци Віткевич.

157

У зв'язку зі спробою одружитися, Шульц мав намір фіктивно зареєструватися у Сілезії, де існувала юридична можливість укласти цивільний шлюб без урахування різниці віросповідань кандидатів на подружжя (Шелінська була католичкою, а Шульц — позаконфесійним).

158

Вільгельм Шульц (1910–1944) — син старшого брата Бруно Шульца, Ізидора. В 1938 р. узяв шлюб із Ельжбетою Ґодлевською в євангелічній церкві у Варшаві. Загинув разом із дружиною в освєнцимській газовій камері.

159

Ізаак Фоєрберґ (1911–1970) — колишній учень Шульца, комуністичний діяч. Шульц звертався до знайомих, у т. ч. до Романи Гальперн, із проханням про пораду й допомогу арештованому в Угорщині Фоєрберґові. Після війни, під зміненим прізвищем — Іґнаци Кшемень — він працював на польській дипломатичній службі.

160

Казимир Вежинський (1894–1969) — поет із групи «Skamander», помер в еміграції.

161

Вацлав Чарський — головний редактор «Tygodnika Ilustrowanego», де Шульц публікував свої новели та есеї.

162

Вацлав Берент (1873–1940) — романіст і перекладач, автор романів Порохно, Живе каміння, Діоген в кунтуші; у ті часи член Польської Академії Літератури.

163

Едмунд Гусерль (1859–1938) — німецький філософ, математик, творець модерної феноменології, якою Шульц цікавився завдяки ознайомленню з працями професора Романа Інґардена, польського представника цього напрямку в науці.

164

Коростів — туристично-відпочинкова місцевість у тогочасній Східній Малопольщі (Галичині), де інженер Єжи Райтман, знайомий Шульца, заснував рекреаційний осередок, описаний в поетично-міфічній візії Шульцівської Республіки мрій.

165

Гнітючі історичні події — то насамперед т. зв. Аншлюс, вступ німецької армії до Австрії та інкорпорація тієї держави до Третього Райху. Трапилося це 15 березня, всього лише за п'ять днів до написання листа Шульца.

166

Польське видання перекладу Сліпого в Ґазі Олдоса Гакслі було опубліковане в 1938 р. З творчістю Гакслі Шульц познайомився раніше — він написав рецензію-есей Мандрівки Скептика («Tygodnik Ilustrowany», 1936, № 6) про видану в 1936 р. Музику уночі того ж автора.

167

Ванда Краґен (1893–1982) — перекладачка, переважно з німецької та англосаксонської літератур.

168

Юзеф Вітлін (1896–1976) — поет, романіст, перекладач. У 1935 р. отримав нагороду ПЕН-Клубу за переклад Одіссеї та нагороду «Wiadomości Literackich» за роман Сіль землі. Від 1939 р. в еміграції, помер у США.

169

Марія Кунцевичева (1899–1989) — представниця психологічно-побутового напрямку в польській літературі. У 1938 р. запропонувала кандидатуру Шульца на нагороду «Wiadomości Literackich». Шульц опублікував аж три розлогі рецензії на її роман Чужинка.

170

Марія Домбровська (1889–1965) — романістка, новелістка, есеїстка, авторка Ночей і днів, видатний творець великого романного епосу. Як і Кунцевичева, назвала кандидатуру Шульца під час дискусії в журі нагород «Wiadomości Literackich».

171