Автор невідомий - Українська література 17 століття

і в огнь пекельний вкидаєт, і в тіло оноє входить, і в нем мешкаєт вмісте оної проклятої душі. О колико ужасноє чюдо престолом божиїм подвигнути а, подвигнувши, на суд го-споднь не воскреснути! Прето прошу вас, моя милая братія, присягати жаден з нас не важмося, жеби-сьмо не стратили душі і тіла, як оний младенець, але жеби-сьмо тут так пожили, виповняючи заповіді Христа, бога нашого, которий нас наві-щаєт, през євангелисту мовячи: «Не кленітеся ні небом, яко престол божій єст, ні землею, яко подножіє ногу єго єст, ні Ієрусалимом, яко град єст великого царя, і ні главою своєю». Покленешися — буди же слово ваше, єже єй, єй і єже ні, ні. І то творяше, получим царство небесноє, єго же сподоби нас Христосе, істинний боже наш. І ми тобі славу возсилаєм з отцом і сином і святим духом, і нині і прісно і во віки віком. І амінь.

ПРИПОВІСТЬ

О ТРЬОХ МЛОДЕНЦЯХ, КАКО ОШУКАЛА ЇХ ОДНА ВДОВА СВОЇМИ ФОРТЕЛЯМИ БАРЗО ШТУЧНЕ

В едном місті славном бив міщанин, можний купець. Той міл трьох дівок. Двох же оддав скоро замуж, а третяя чцвго рутку сіяла, бо груба била на тварі.

В том же місті бив купець барзо можний. Котрий, завдо-иівши, мислив собі, мовячи:

— Єсли озьму вдову, буде мені во всем спречная, а прето озьму тую дівку, а она будет в послушаніє мні.

І так поняв собі тую шпетную дівку за жону.

Втом, поживши кілько літ в покою, видячи себе бити хорим, за живота все, що мів, леговав жоні своїй в тестаменту при людєх. Сам скоро помер.

Тоді, по смерті мужа своего, тая вдова жила статечне, всіми добрами обладаючи.

А втом почали ся на тую вдову залицати три младенці: еден — студент, другий — служалець, третій — мещанський син. А так собі чергою до неї хожовали з музиками і напит-ками а всі три намовляли її, іж би замуж пошла била. Вшак же один о другом не знали.

Сусіди зась, жиючії поблизу тої вдови, почали нарекать на вдову, мовячи, же:

— За твоїми зальотниками спать не можемо. Певне альбо замуж іди, альбо їм одкажи, іж бисьмо больше того гомону не слухали.

Тогди тая вдова пошла радитися у людей, що би міла з fим почати.

Тогді єдна заЦная жона мовила їй:

— Відай, добрая пані, що! Що чинить, помни. Кгди била дівкою убогою, нікто ся о тебе не старав. Тепер зась не о тебе їм іде, але о маєтность твою. Прето раджу тобі, абись ні одного з тих трьох не брала собі за мужа. Але розправ їх таким способом. Кажи прийти першому в ноч першої години. А гди будеш міть з ним розмову сторони женитьби, одкажи йому такими словами: «Відай, милий пане, іж єстем вдова а [маю] по ласці [божей] досить всього добра, позосталого мні по мужу моїм, [то] зась відаю, же не о мене тобі ідет, але о мої маєтності, а прето ж, єсли хочеш мене собі міти за жону, прошу тя, ночі сеї вчини волю мою такую: ото той сусід сьогодня помер а стоїть на марах нехований; а ти пойди і, винявши того мертвого із домовини, однеси, положи попу под двері, а сам положи ся в домовині той, і лежи, поки оддзвонять на утреню; того часу я к тобі прийду а озьму тя собі за мужа». Тогди тим способом досвідчиш його приязнь. Потом другому кажи прийти о четвертей годині. Также, яко і первому, же не о мене, мов, тобі іде, леч о маєн-ток мой; предся ж прошу тя: хочеш ли мні бить мужем вірним — учини ночі сеї волю мою: озьми сеє білоє платтє і свічу а пойди до церкви; там стоїть на марах умерший мой приятель; а ти, пришовши, стань в него в головах а стой з тою свічою, поки подзвонять до утрені; тогді я приду до тебе, за мужа собі озьму». А потом з третім умовся, аби о дев’ятой годині пришов до тебе. І так же будеш з ним розмовляти

0 злученню малженства. Але і тому тим же способом одкажи, іж: «Тобі не ідет о мене, як о маєтность мою. А прето ж покажи свою вірность против мене. Ночі сеї озьми сеє чорноє плаття на себе і сей желізний крук а пойди до церкви. Там стоїть на марах мертвий мой приятель. Ти зась, пришовши, стань у головах його а стой, поки подзвонять на утреню. Тоді прийду к тобі і озьму тя собі за мужа, і будеш мні паном моїм».

Та пані барзо рада била той пораді. І та все справовала так.

Тії пахолки біднії, не знаючи зради, і їден по другім ... *

Перший, гди пришов до'тої панеї з музиками, втом не много по розмовах став ся пан молодий доправляти собі.

1 предложила йому все. Он вірний товариш поднявся тоє учинити. І так, пришовши, з великою працею мертвого виняв з домовини і, на плечах принести, попу под двері положив, і сам лігши, зверха дошкою прикрився.

Она зась барзо глупству його дивовалася.

Гди зась другий прийшов о умовной годині к той пані, она і тому, ведлуг поради, также, що хотіла, мовила. Поднявся і той также таковую реч ісповнити.

Але, гди близько приходив з походною свічою, той перший у щілину обачив свічу ... * барзо ся злякав; предся так разу-мів, же ангел стеречи ідет того чоловіка мертвого а зла не учинить йому, дрижачи, лежав.

Потом третій прийшов ведлуг. умовной години, і так, по розних мовах і жартах, став ся пані доправлять свого доходу. Тогді пані мовила то ж, що й першим. По том мовила:

— Пане милий! Єсли мя хочеш міти за жону, послухай же мя сеї ночі, а я, твою вірность познавши, полюблю тобі бить жоною. Возьми на себе сеє чорноє плаття і крук'желізний а іди до церкви. Єсть там на марах мертвий мой приятель. Ти зась там у головах стань а стой, поки подзвонять на утреню.

Тогди і той поднявся на тоє.

Але кгди обачив той, то стояв із свічою, барзо ся стривожив. Той зась, міючи добрий крук желізний, ішов безпечне,

погрожуючися. Кгди ся зближив, обачив той, з домовини, діркою, сродзі зляклся, бо домнімав, же то діавол ідет по того мертвого, одревнів, лежачи. Але той еще горше злякся, і:і свічою,— кинув чорту свічу у