Деніел Джеймс Браун - Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна

рівні в 1932 році індекс втратив 89.19% своєї вартості. Див. Гарольд Бірман «Причини обвалу фондового ринку 1929 року» (Портсмут: «Грінвуд Паблішинг», 1998). Повні ремарки Гувера доступні в «Інаугураційних промовах президентів США» (Уайтфіш, штат Монтана: «Кессінджер Паблішинг Кампані», 2004), с. 211.

Описи зовнішності студентів і фасонів одягу отримані з фотографій, зроблених на території кампуса університету Вашингтона тієї осені. Опис першого дня Джо і Роджера на човновій станції частково базується на моєму інтерв’ю із Роджером Моррісом 2 жовтня 2008 р. Для додаткової інформації про Рояла Брогема див. Ден Райлі «Життя і часи Рояла Брогема», ПІ, 29 жовтня 2003 р. Опис човнової станції частково заснований на моїх власних спостереженнях і частково на описі Ела Ульбріксона у «Веслуйте, чорти забирай, веслуйте», «Есквайр», квітень 1934 р. Факти і цифри про хлопців, зібрані на причалі в той день, взяті зі статті «Новий екіпаж хлопців сідає у «Старий Нерон», ВД, 12 жовтня 1933 р. Роки по тому Ульбріксон виявиться одним із трьох чоловіків на причалі човнової станції того дня, разом з Роялом Брогемом і Джонні Уайтом, які були введені у Залу слави середньої школи імені Франкліна.

Величезний обсяг інформації про будівництво олімпійських об’єктів у Берліні можна знайти в: Організаційний комітет Олімпійських ігор у Берліні 1936 р. «XI Олімпійські ігри в Берліні 1936 р.: Офіційний звіт», т. 1 (Берлін: «Вільгельм Лімперт», 1937). Для додаткової інформації щодо початкового ставлення Гітлера до олімпіади див. Пол Тейлор «Євреї та Олімпійські ігри: Сутичка між спортом і політикою» (Портленд, штат Орегон: «Сассекс Академік Пресс», 2004), с. 51.

Враження сім’ї Додд про Геббельса описані в книзі Ларсона «В саду звірів». Див. «Зарубіжні новини: Освячена преса», у «Тайм», 16 жовтня 1933 р., щодо промовистої історії про Геббельса і пресу.

Астрономічні дані — посилання на схід і захід сонця і місяця тощо — по всій книзі взяті з веб-сайту обсерваторії ВМС США. Найкраще джерело інформації про історію програми веслування Вашингтона — чудова онлайн збірка Еріка Коена «Веслування Вашингтона: Історія за 100+ років», доступна за посиланням: //www.huskycrew.com. Серед восьми веслярів Єлю, які веслували в екіпажі човна, що здобув золоті медалі в 1924 році, був майбутній доктор Бенджамін Спок.

Розділ 2

Епіграфом є цитата Покока, вказана в Ньюелла (с. 94-95). Факти, що стосуються польоту братів Райт, приведені зі «Століття польоту», «Атлантік Манслі», 17 грудня 2003 р. Більш детальну інформацію про одіссею Джорджа Ваймана на мотоциклі див. запис про нього на веб-сайті Зали слави Американської асоціації мотоциклістів: http://motorcydemuseum. org/halloffame. Більш цікаві факти і цифри про досить визначний 1903 рік можуть бути знайдені в статті Кевіна Мені «1903 рік вибухнув технічними інноваціями і соціальними змінами», «Ю-Ес-Ей Тудей», 1 травня 2003 р. Дивно, але перша модель «А» була абсолютно іншим автомобілем, ніж усім відома модель «А» 1927-1931 рр., яка слідувала за шалено успішною моделлю «T».

Деякі деталі цього етапу життя Джо отримані з неопублікованої машинописної «Автобіографії Фреда Ранца». Імена і дати батьків Тули Лафолетт узяті з написів на надгробному пам’ятнику на кладовищі Лафолетт в окрузі Лінкольн, штат Вашингтон. Я вибрав багато фактів про життя Тули з мого інтерв’ю із Гаррі Ранцом-молодшим 11 липня 2009 р. Для опису історії про золото- і рубіновидобувну шахту я консультувався зі статтею «Не багатства тепер приваблюють людей у Боулдер-Сіті», «Спокан Споуксмен Рів’ю», 28 вересня 1990 р., і главою «Джон М. Шнеттерлі» в книжці Н. Н. Дерхема «Спокан і внутрішня імперія», т. 3 (Спокан, штат Вашингтон: «С. Дж. Кларк», 1912), с. 566. Епізод про «ясновидіння» Тули приведений з неопублікованої монографії «Пам’ять», автором якої є одна з дочок Тули, Роуз Кеннебек.

Розділ 3

Епіграф Покока цитується із Ньюелла (с. 144). Колоритний опис Рояла Брогема про безжалісність веслування узятий із «Ранок опісля: Найжорсткіше шліфування їх усіх», ПІ, 32 травня 1934 р.

Мій опис фізіології веслування і веслувальних травм приведений частково з таких джерел: «Академічне веслування. Основні факти», матеріал доступний на веб-сайті, присвяченому академічному веслуванню в США: http://www.usrowing.org/About/Rowing101; Елісон МакКоннелл «Дихайте сильно, працюйте краще» (Чемпейн, штат Іллінойс: «Х’юман Кінетікс», 2011), с. 10; і Дж. С. Рамболл, С. М. Лебрен, С. Р. Ді Ciacca і К. Орландо «Веслувальні травми», «Спортивна медицина», т. 35, № 6 (2005): с. 537-555.

Покок вивчив і наслідував гребний стиль одного з найвизначніших човнярів на Темзі, Ернеста Баррі, який виграв «Пальто і емблему Доггетта» в 1903 р. і був чемпіоном світу у класі одиночок у 1912 р., 1913 р., 1914 р. і 1920 р. Для додаткової інформації про історію сім’ї Пококів див. Ньюелла, на якого я значно покладався тут, хоча багато деталей походять із моїх двох інтерв’ю зі Стеном Пококом, деякі зі статті Кларенс Діркс «Суднобудівний завод однієї людини», «Сетердей Івнінг Пост», 25 червня 1938 р., с. 16, а також з неопублікованої машинописної книги «Спогади», написаної самим Пококом у 1972 р. Багато років по тому «Іржавий» Каллоу, який був тренером в університеті Вашингтона перед Ульбріксоном, скаже про Покока: «Чесність докладених зусиль і гордість за свою роботу є його релігією».

Велика частина інформації про Хірама Конібеара походить із неопублікованого машинописного рукопису Бруссаса C. Бека «Академічне веслування у Вашингтоні», доступного в документах Бека в архівах університету Вашингтона, інвентарний № 0155-003. Додаткова інформація взята зі статей «Кубок Комптона і Конібеар», «Тайм», 3 травня 1937 р. і Девід Ескеназі «Давній механізм: Веслувальна спадщина Хірама Конібеара», «Спортс Пресс Норсвест», 6 травня 2011 р., доступних на веб-сайті http://sportspressnw.com/2011/05/wayback-machine-hiram-conibears-rowing-legacy/ і на веб-сайті Еріка Коена, наведеному вище. Ремарку Боббі Мока про пошану, з якою веслярі ставились до Покока, можна знайти у Крістофера Додда в «Історії світового академічного веслування» (Лондон: «Стенлі Пол», 1992).

Очевидно, була більш рання версія «Старого Нерона», з місцями всього для 10 веслярів, як описано Беком. Ел Ульбріксон посилається на 16 місць у «Веслуйте, чорти забирай, веслуйте». Деякі деталі