Леся Українка - Том 11

104. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). ЗО вересня 1900 р. Мінськ

Вперше надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. З, с. 218—219. Українською мовою вперше опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 308—309.

Подається за автографом (ф. 2, № 303).

...окрім філософії Купер'яна нічого не видумає ш...— Купер’яп — герой жартівливої народної пісні — у складних обставинах потішає себе й інших приповідкою: «Якось воно буде».

105. ДО М. І. ПАШТИКА. 17 жовтил 1900 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 309—310.

Подається за автографом (ф. 101, № 356).

...р о с [і й с ь к и й] к о р о с и о и д о її т...— В. Водовозов, який у той час був у Берліні.

Eppnr si muovel (А все-таки крутиться!) — слова Галілео Галілея (1564—1642) після його вимушеного зречепня від учення Коперніка про рух землі навколо сонця.

...п ри шліть мен і... оповідання Мартович а...—

1900 р. «Українсько-руська видавнича спілка» видала збірку оповідань «Нечитальпик» Леся Мартовича (1871—1916), українського письменника і громадського діяча.

Бердяєва Олена Григорівна — російська письменниця, знайома Лесі Українки, дружина С. О. Бердяєва.

Коли побачите Ф р [а н к а], передайте йому моє вітання і мій великий жал ь...— Мається на увазі тяжка хвороба дружини І. Франка. В липні 1900 р. Франко писав

А. Кримському: «Моя жінка тяжко недужа. У пеї літом була руптура (запалення сліпої кишки.— Ред.), яку оперовано щасливо, а тепер проявилося божевілля...»

106. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 17 жовтня 1900 р. Київ

Вперше скорочено надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. З, с. 220. Українською мовою повністю вперше опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 310—313.

Подається за автографом (ф. 2, № 304).

...книжки Федьковича і Нечуя...— Очевидно, Оксана мала намір перекласти твори цих письменників російською мовою.

...як стоїть справа з Кр[ивипюко м].— Після повернення із заслання М. Кривипюк мав намір виїхати за кордон для продовженпя навчання, бо в Росії його в жоден учбовий заклад не приймали як «політично неблагонадійного». Поетеса пропонувала Кривинюкові грошову допомогу для виїзду за кордон.

...н а цілковите написаппя статті маю тільки три тпжпі...— В цей час Леся Українка почала працювати над статтею «Новые перспективи и старые тени» (надрукована в журналі «Жизнь», 1900, № 12).

Маня — Биковська (Бєляєва).

107. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 31 жовтня 1900 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 313—315.

Подається за автографом (ф. 2, № 305).

Є в г.— очевидно, якась близька Кривинюкові людина.

Часто пишу я тепер тільки С[ергію] Костянтинович у]...— Листів поетеси до Мержинського не знайдено.

Льоня Б[орецький] — син київського знайомого Лесі Українки.

108. ДО В. О. ПОССЕ. 10 листопада 1900 р. Київ

Вперше надруковано в журн. «Вопросы литературы», 1975, № 1, с. 316-317.

Подається за автографом, який зберігається у Центральному партійному архіві Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС у Москві (ф. 170, on. 1, од. зб. 2, арк. 7—8).

Тема статьи — «новая женщин а...» — Повна назва статті — «Новые перспективы и старые тени («Новая женщина» западноевропейской беллетристики)». Надрукована в журналі «Жизнь», 1900, № 12.

...в очерках г-жи Гуреви ч...— В журналі «Жизнь» (1900, № 1, 2, 4, 5, відділ «ІІовости иностраішой литературы») публікувався цикл статей Любові Яківни Гуревич (1866—1940) —російської журналістки, редактора-видавця журналу «Северный вест-ник» (з № 6 1891 р. по 1898 p.).

...д рама Ібсен а...— «Лялькова хатка, або Нора».

Следующая моя статья будет о польской ли-т е р а т у р е...— «Заметки о новейшей польской литературе» (надрукована в журналі «Жизнь», 1901, № 1).

109. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 26 листопада 1900 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 315—316.

Подається за автографом (ф. 2, № 306).

Д а в о с — курортне місто в Швейцарії, поблизу австрійського кордону.

110. ДО О. ІО. КОБИЛЯНСЬКОЇ. 26 листопада 1900 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, с. 96—97.

Подається за автографом (ф. 14, № 875).

...свою подоріж на північ описувала...— Цей лист не знайдений.

Розсердив мене «Вісник»...— В «Літературно-науковому віснику» були надруковані лише короткі уривки з статті Лесі Українки «Малорусские писатели на Буковине» під назвою «Письменпики-русиии на Буковині» (1900, кн. 11, с. 127).

«Під голим небом» — оповідання О. ІО. Кобиляпської, надруковапе в «Літературно-науковому віснику» (1900, кн. 9, с. 225-267).

...в ідбитки моїх «буковинці в...» — тобто статті «Ма-лорусские писатели на Буковине».

...о ригінали її «Соловьиной песн и»...— оповіданпя Олени Пчілки «Соловйовий спів» (1888).

111. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 17 грудня 1900 р. Київ

Вперше надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч. в З-Хо т., т. З, с. 224. Українською мовою вперше опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 318.

Подається за автографом (ф. 2, № 307).

112. ДО В. О. ПОССЕ. 21 грудня 1900 р. Київ

Вперше надруковано в журн. «Вопросы литературы», 1975, № 1, с. 317-319.

Подається за автографом, який зберігається у Центральному партійному архіві Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС у Москві (ф. 170, on. 1, од. зб. 2, арк. 9—10).

...з а п о з д а л а со своей статьей о польской ли-т е р а т у р е...— «Заметки о повейшей польской литературе» («Шизнь», 1901, № 1).

Спасович Володимир Данилович (1829—1906) — російський буржуазний юрист і літературознавець. У листі згадується, очевидно, його огляд історії польської літератури, що увійшов до «Історії слов’янських літератур» (1881), написаній у співавторстві з О. М. Пипіним.

...очень типичной вещи Ст. Пшибышевского...— вірша в прозі «Памяти Юлия Словацкого». Переклад має таку назву: «Апострофа к Королю-Духу на пороге Нового Столетия. (Поэма в прозе Станислава Пшибышевского). Памяти Юлия Словацкого».

Пшибышевский Станислав (1868—1927) — польський критик і письменник-декадент. Для його творчості характерний іпди-відуалізм, ворожість до демократичних ідей.

Перевод сделан не мно й...— Під перекладом, текст якого зберігся у фонді редакції журналу «Жизпь», стоїть підпис «М. К.». Можливо, що автор перекладу — М. Кривинюк. Переклад має редакторські поправки, зроблені рукою поетеси, та її примітку до заголовка: «Это