Леся Українка - Том 10

Друкується вперше за рукописною копією, зробленою сестрою Лесі Українки — Ольгою. Копія зберігається у приватному архіві.

Датується за змістом попереднього листа на підставі згадки про «гімнастику».

Мене перезвали на Лесю.— Як згадує сестра Ольга, «Лесю до 5-ти років звали Лосею, а тоді вона перейменувалася на Лесю, бо їй не подобалося ім’я Лося» (див.: Спогади про Лесю Українку, с. 42).

Миша (ще жартівливе: Мака) — Михайло Петрович Косач (1869—1903), старший брат Лесі Українки. «До початку 13-го року Лесиного життя,— згадує сестра Ольга,— воші однак були у всьому нерозлучні: разом бавились, разом читали, разом вчилися, разом розважалися. За таку нерозлучність їх двох жартом називали одним спільним ім’ям «Мишолосіс» (дип.: Спогади про Лесю Українку, с. 42). Як і Леся Українка, М. Косач належав до літературного гуртка «Плеяда молодих українських літераторів». Закінчив Холм-ську класичну гімназію, вчився на природничому факультеті Київського університету, останні два роки навчався на природничому факультеті Дерптського (тепер Тартуського) університету, після закінчення якого був залишений на посаді приват-доцента. Брав активну участь у студентських політичних гуртках Дерптського (Тартуського) університету. У 1902 p. М. П. Косач перейшов на роботу в Харківський університет на посаду професора фізики. Виступав у літературі під псевдонімом «Михайло Обачний».

Літературна діяльність М. Косача (Обачного) почалася з перекладів українською мовою творів М. В. Гоголя. Він високо цінував талант Лесі Українки, популяризував її твори. Так, за його ініціативою 1900 р. в Дерпті у час перебування там Лесі Українки було організовано виступ поетеси на студентській вечірці, де молодь із захопленням сприйняла її поезії (див.: Спогади про Лесю Українку, с. 174—178).

.1877

3. ДО ДРАГОМАНОВИХ. 24 лютого 1877 р. Новоград-Волипський

Друкується вперше за рукописною коцієїр, зробленою сеезгрого Лесі Українки Ольгою. Копія зберігається у матеріалах М. Д. Деркач у Львові.

Датується за змістом листа на підставі згадки про день народження Лесі Українки.

Дякую Вам за саванарипів.— До дня народження Лесі Українки М. П. Драгомаиов надіслав із Женеви в подарунок книжку з малюнками про .життя малих савоярів (від Савойя-* південно-східна область Франції).

4. ДО ДРАГОМАНОВИХ. Друга половина 1877 р. Новоград-Волипський

Друкується вперше за рукописною копією, зробленою сестрою Лесі Українки Ольгою. Копія зберігається у матеріалах М. Д. Деркач у Львові.

Датується за змістом листа на підставі згадки про драгоманця («Чи вміє ваш драгоманець говорити...»).

Я не знаю, чи вміє ваш драгоманець говори т и.—- 27 березня (8 квітня) 1877 р. у Драгоманових народилася дочка Аріадна (Рада), тобто «драгоманцем» Леся в листі називає свою маленьку двоюрідну сестру Раду.

1881

5. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. 14 січня 1881 р. Луцьк

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 31).

Лист до Є. І. Драгоманової послано з міста Луцька, де від літа 1879 року до весни 1882 року жила з родиною Леся Українка. Одночасно в той самий конверт було вкладено листи до Є. І. Драгоманової від П. А. Косача і Михайла Косача.

Ліля (ще: Лілія, Лілея, Олеся, Зірка та жартівливе Ліцик, Пуц, Пуцик, Олег) — Ольга Петрівна Косач, в одруженні Косач-Кривинюк (1877—1945), молодша сестра Лесі Україщш. Здобула вищу освіту, закінчила Жіночий медичний інститут у Петербурзі. За учаеть у студентських протиурядових виступах двічі була заарештована (1903 р. в Петербурзі, 1907 p.—в Києві разом із Лесею Українкою). Перебуваючи поза Києвом, Леся Українка через сестру Ольгу здійснювала конспіративні зв’язки з київськими соціал-демократами. Як лікар Ольга чимало допомагала сестрі лікарськими порадами.

Наприкінці 1904 року О. П. Косач одружилася з Михайлом Васильовичем Кривинюком, тоді студентом Празького політехнічного інституту, певний час жила в Празі. У 1906—1908 pp. брала активну участь у громадському житті Києва. У 1910—1922 pp.

О. П. Косач працює лікарем у Лоцманській Кам’янці на Катери-пославщині* 3 1924 р. на педагогічній роботі в Києві. У 1926 р. переїздить з 'сім’єю в Могилів-Подільський, займається педагогічною діяльністю. 1929 р. переходить до Київської Наукової медичної бібліотеки бібліографом. О. П. Косач зібрала і опублікувала збірник «Українські народні взори з Київщини, Полтавщини і Катерино-славщини». У молоді роки у львівському журналі «Зоря» друкувала переклади творів А. Доде, Жорж Сапд, Ч. Діккоиса, Е. Ожешко під псевдонімом «Олеся Зірка». Була видавцем літератури дтія дітей.

Починаючи з 30-х років, О. П. Косач-Кривишок стає одним з біографів своєї видатної сестри, збирає і систематизує величезний фактичний матеріал, чимало рукописів Лесі Українки, переважно листів. Протягом цілого життя Лесю Українку і О. П. Косач єднала ніжна і глибока дружба. Ольга зростала під благотворним впливом сестри, яка навчала її іноземних мов, викладала їй літературу. 19—20-річною дівчиною саме для сестри Ольги Лося Українка "в 1890—1891 pp. написала підручник «Стародавня історія східних народів».

Ольга Косач — автор низки спогадів про сестру: «З моїх споминів», «З дитячих років Лесі Українки», «Перебування Лосі Українки в Луцьку» та «Нотатки до біографії Лесі Українки». До 70-х роковин народження поетеси О. П. Косач-Кривишок па замовлення газети «Комсомолець України» написала мемуарний нарис «Полум’яне серце» («Комсомолець України», 1941, 25 лютого). Всі ці матеріали О. Косач-Кривинюк вміщено у збірнику «Спогади про Лесю Українку», с. 29—78. До окремих листів Лесі Українки

О. Косач-Кривинюк написала короткі коментарі, які зберігаються при автографах листів у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Окремі коментарі О. П, Косач-Кривинюк подаємо у примітках до відповідних листів.

Колодяжпе — село поблизу Ковеля на Волині. В Колодяжному Косачі весною 1879 р. придбали садибу і ділянку землі, У центрі садиби стояв головний будинок, а в глибині 1890 р. для •творчої праці Лесі Українки було збудовано «Лосин білий домик». Тут вона працювала, приймала гостей, відпочивала. У Колодяжному з 1882 до 1907 р. Леся Українка проживала постійно разом із родиною або перебувала в окремі місяці, переважно літні.

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції у головному будинку в садибі Косачів працювала хата-читальня. За постановою уряду в с. Колодяжному на місці колишньої родинної садиби Косачів створено літературно-меморіальний музей Лесі Українки. На території музею-садиби в 1958 р. за проектом скульптора В. І. Сколоздри встановлено пам’ятник Лесі Українці.

6. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. 14 грудня 1881 р. Луцьк

Вперше надруковано у вид.: Українка Л. Твори в 5-ти т., т. 5. К., 1956, с. 5 (Далі посилання на це видання подається за формою: Твори в 5-ти т., т. 5).

Подається за автографом (ф. 2, N° 32),

Ми учимось дом а...— Мати Лесі Українки згадує: «Коли діти підросли, і їм довелось спізнатись із шкільною наукою, і ми стали думати про те, що для