Julia Shperova - Тифон, Julia Shperova

Розділ 20. Новий день

У Залі Ради було людно, навіть занадто. Повітря здавалося густим, наповненим глухим гулом розмов, але кожен інстинктивно тримався на відстані від інших. Вампіри згрупувалися біля входу, перевертні стояли ближче до вікон. Лише нечисленні хранителі зібралися навколо столу. Не вистачало тільки Френсіса, але всі бачили як зі скелі притягли кілька тіл і всі задавалися питанням, чи вижив той хлопець, хімера.

Мартін Лютом стояв посеред кімнати, єдиний залишившийся в живих старший хранитель. Його обличчя було стриманим, але тривожні зморшки на лобі видавали втому і напругу. Він вже повернувся в свій людський облік, і стояв блідий, змарнілий.

- З чого б почати? - тихий голос Мартіна змусив стихнути всі розмови. Люди та істоти обернулися до нього, очікуючи відповідей, яких насправді боялися.

Він зробив коротку паузу, дозволяючи тиші загуснути.

- Почнемо з головного. Арій Картер більше не очолює відділення Ради П’яти в Північній Америці. Його і магістра Каліхора викрито як зрадників, які співпрацювали з істотою на ім’я Тифоейдис. У січні цього року через їхні дії загинули наші брати й сестри. Загинули, тому що супротивнику конче була потрібна хімера і вони її знайшли.

Реакція була миттєвою. Кілька голосів одночасно заговорили, але швидко стихли, коли Мартін підняв руку.

- Всіх, хто будь-яким чином допомагав їм, було відправлено до Вежі. Поки ми не розберемося що до чого.

Мартін зупинився, окинувши поглядом присутніх. Вирази облич змінювалися від стурбованих до наляканих, коли він продовжував:

- Кілька годин тому, на півострові Пелопонес він повернув до життя свою дружину - мати всіх істот світу Тіней. Дракайну. Нащо? В мене є кілька ідей. Щоб повернути собі владу над всесвітом, як в старі часи. Що ми робитимемо з цим? Ми якраз це і вирішуємо.

Слова Мартіна зависли в повітрі.

- Нажаль, маю повідомити, що заступника Голови, Томас Колтона, було вбито вночі. Ім’я вбивці - Клара ДеВір. Томас намагався здобути важливу інформацію для нас і постраждав за це.

Шум дощу за вікнами здавався ще сильнішим, коли зала знову наповнилася тишею. Очі присутніх затуманилися.

- Крім цього…що ж, Джеймс Брістоул, відома нам хімера - живий. Щойно він прийде до тями, ми поспілкуємося з ним, можливо, він зуміє дати нам більше даних про цього Тифоейдиса.

Від всього почутого вже запала нежива тиша. Наче ніхто не дихав, не рухався.

- По нагальній ситуації,  - Мартін втягнув повітря і продовжив. - Виверження вулканів поширюється Європою, від Італії до України. Можливо і далі, але ми ще не звідусюди отримали повідомлення. Але там, де ми бачимо, негода тільки шириться. Шторми на воді не стихають, і вже повідомляють про перші жертви.

- Що кажуть смертні? - поцікавився Лерой, стомлено спираючись на спинку свого стільця.

- Що вони можуть сказати? Що настав апокаліпсис, - відповів Мартін, спершись на стіл. - І вони не так вже й далекі від істини.

Хтось із членів Ради підняв руку, Генрі глянув, то був хтось з молодших хранителів:

- Щось чути від того Тифоейдиса і… тієї, яку він воскресив?

- Дракайна, - відповів Мартін, стискаючи кулаки. - Поки що ні. Але будьте впевнені, вони не забаряться.

Тривожна тиша запала в залі, і тільки шум дощу й грім продовжували бити по вікнах. Усі погляди були спрямовані на Мартіна, очікуючи на подальші дії.

- Що нам взагалі про них відомо? - запитав інший молодших хранитель, голос був напруженим, але не тремтів.

- Лише те, що записано в міфах, - відповів Мартін. - Ми ще вивчаємо їх, але дещо можемо сказати. Вони це велетень із сотнею облич і його дружина, які породили половину монстрів старого світу. Вони кинули виклик олімпійським богам і були переможені Зевсом.

- Тим самим Зевсом? - скептично перепитав один із вампірів.

Настала довга тиша, і всі розуміли, що питання було риторичним.

- Книгу Сущого так і не знайшли? - запитав Хейз. Він сидів з перев’язаною головою і смалив люльку.

Мартін похитав головою. Тиша була відповіддю.

- Добре, повернемося до цього пізніше, - здавалося, Мартін намагався тримати себе в руках, хоча напруга помітно наростала. - Діятимемо по мірі надходження інформації. Містере Бартон, чи я можу вас попросити допомогти Алохою і Вільяму з пошуком усієї можливої інформації про цих Тифона і Дракайну? Для вас відкриті всі двері. Академія, архіви Ради - усе, що потрібно.

Всі, хто був в Залі, подивився у бік колишнього Голови Ради.

- Звісно, Мартіне, - відповів Бартон, його голос звучав спокійно, хоча в його очах блищало занепокоєння. Він ловив на собі погляди своїх колишніх радників і хранителів, але ніхто й слова не сказав про його присутність на цьому зібранні.

Мартін кивнув і продовжив:

- Дякую. Тим часом, ми сповістимо інших хранителей про те, що сталося. Всі відділення. Зберемо Конклав. Ми офіційно у стані бойової готовності. І ми повинні захистити тих, хто поза цією війною.

Алохой Халден кивнув і відрапортував:

- Академія вже влаштувала польовий шпиталь на території замку, і тимчасовий табір для евакуйованих. Я на зв’язку з Кольберг, ми можемо вмістити багатьох.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍