Степан Іванович Наливайко - Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко

У такому разі назва Сквара/ Сквира тлумачиться «Сильна/ Могутня фортеця» і є етимологічно-семантичним двійником однієї з печенізьких фортець на Дністрі, названих Костянтином Багрянородним — Сакаката (див. статтю «Індія і загадкові печеніги»). Ката й вара тут — семантичні двійники із значенням «фортеця», а Сака й Ск — етимологічні двійники, тобто вони мають спільне походження й однакове значення.

Чеські дослідники А.Профоус і Я.Свобода висловили здогад, що ойконім Skvirin у Чехії, родич української Сквири, утворений від антропоніма, особового імені Skvira. І така думка може виявитися слушною. Ім’я Сквара чи Сквира справді могло існувати. Принаймні за це до певної міри промовляють навіть сучасні українські факти, хоч і на прізвищевому рівні. Маємо на увазі українське прізвище Скварук — його має, наприклад, відомий український спортсмен, метальник молота Андрій Скварук. Тож якщо є прізвище Скварук, то, очевидно, мусить бути й ім’я, від якого воно утворене, тобто Сквар чи Сквара. Бо сумнівно, щоб прізвище на ук походило від топоніма чи гідроніма — такі прізвища найчастіше творяться від імен, фахових чи родинних термінів. Та й численні <392> факти свідчать, що імена в індійців в українців здебільшого виступають як прізвища.

За те, що ім’я Сквара/Сквира могло існувати, промовляють індійські факти. Шак/сак — «сильний», «могутній» входить у низку індійських назв, особливо імен, чоловічих і жіночих. Це саме стосується і вара/вира, яке може бути споріднене з санскр. вара й віра, надто з огляду на те, що в санскриті обидва слова сходять до спільної дієслівної основи і, попри деякі смислові відтінки, фактично є синонімами. Цю думку підтверджують індійські приклади. Деякі з них мають українські паралелі й сходять до ареалів, де жили індоарійські сіндо-меотські племена. І сходять до давніх часів, до початку І тис. до н.е., якщо не раніших. Що, звісно, додає вагомості й значимості таким фактам.

Санскритське шак — «дужий», «сильний», «могутній» може входити в індійські чоловічі й жіночі імена першим або другим компонентом. Ім’я Шакра — «Могутній», як уже мовилося, мав Індра, цар богів і ватажок небесного воїнства, чия битва у «Ріґведі» зі змієм Врітрою, що символізує настання Нового року, знайшла відбиття в українському фольклорі, особливо веснянках і казках. На честь Індри-Шакри називалося давнє місто — Шакрапрастха (інша назва — Індрапрастха, досл. «Престол Індри») — зараз Делі, нинішня столиця Індії. Індрані, дружина Індри, мала імена Шакрані — «Шакрина», Шачі — «Могутня» (пор. у зв’язку з балтійським елементом у гідронімії і топонімії Надросся прізвище латиської письменниці — Елза Індране). Від імені Шакра на означення Індри утворені інші імена й епітети: Шакраджіт, Шакрабгід, досл. «Переможець Шакри/Індри» — епітет Меґханади, сина Равана, «Ревучого», ворога царевича Рами, сьомого втілення Вішну. Битві Рами з Раваном, який викрав царівну Сіту, дружину Рами, присвячена «Рамаяна». Ім’я Шакрасаратхі — «Колісничий Шакри» мав син колісничого Індри; Шакрасута, «Народжений Шукрою» — син Індри, а також могутній воїн Арджун, чиїм покровителем «Махабгарата» вважає Індру. Саме в Арджуни був Крішна колісничим під час битви, описаної в «Махабгараті», саме Арджун став родичем Крішни, одружившися з його сестрою Субгадрою. Причому Крішна не тільки схвалив цей шлюб, а й допоміг Арджуну викрасти сестру собі в дружини — таке дозволяли воїнські звичаї. І саме Арджунові виклав Крішна суть своєї філософії, що склала знамениту «Бгаґавадґіту» — «Божественну пісню».

Ім’я Арджун — «Срібний», «Білий», споріднене з лат. argentum <393> — «срібло» й спонукає згадати персонажа слов’янських легенд і переказів, так званого князя Срібного (князь Серебряный російського фольклору). Ім’я Ардзан має персонаж вірменської легенди про трьох братів, яку співвідносять із літописною легендою про Кия, Щка й Хорива. Це верховний жрець, який очолив опір індійських громад у Вірменії насильницькому наверненню їх до християнства у ІІІ ст.

З Індрою-Шакрою пов’язана низка важливих термінів: шакралока — «небеса», «рай», «сварґа» (досл. «світ Шакри»), шакрадіш — «схід» (досл. «Шакрина сторона світу»), бо Індра — охоронець сходу, шакрадгануш, досл. «лук Шакри» і шакраюдга, «зброя Шакри» — «райдуга», шакротсав (шакра+ утсав «свято») — свято на честь Індри 12-го дня світлої половини місяця бгадра. Санскр. bhadra — «щасливий», «чеснотливий», «благородний» міститься в іменах Субгадра й Балабгадра — сестри й старшого брата Крішни. Бгадра — і шостий місяць індійського календаря, відповідає серпню-вересню. Санскр. bhadra, споріднене з укр. бадьорий і рос. бодрый, відбите і в українських гідронімах, наприклад, річка Бадрак у Криму (СГУ, 29). Одна з назв священної Ґанґи — Бгадра, а бгадра й бгадрака в санскриті — синоніми (СРС, 475).

У Білоцерківському полку, до якого входила й Сквирська козацька сотня, засвідчене інше ім’я старшого брата Крішни: санскр. Балавіра, хінді — Балвір, Бальвір, пендж. Балбір. У Білоцерківських полку й сотні служили козаки: Андрушко й Васько Балвіри, Гнат Балвір (Антонівська сотня), Сахно Балбиренко (Білоцерківська сотня; РВЗ, 170, 171, 190, 175). Щодо імені Сахно варто зазначити, що в пенджабців побутує прізвище Сахні. Найвідомішими сучасними носіями його, зокрема, були відомий індійський кіноактор Бальрадж Сахні та його не менш відомий молодший брат, письменник Бгішам Сахні (роман його «Звати її Басанті» та оповідання «Мати й мачуха», «Лінія долі» переклав українською автор цих рядків).

Зазначимо принагідно, що компонент Баль в імені Бальрадж — «Могутній цар», той самий, що в іменах Бальдев і Бальвір/Балбір, а отже, що і в боспорському імені Балодей та українських прізвищах Болудей, Білдей, Балвір/Бальвір і Балбир. А ім’я Бгішам — пенджабська форма санскритського імені Бгішма, яке в українців виступає як прізвище Бушма. Слід зазначити також, що в Сахнівці на Черкащині є Дівоча Гора (як і в Трипіллі; а в Києві та Каневі — Дівич-гора), на якій знайдено три золоті скарби, а се<394>ред них — знаменита скіфська золота пластина, в центрі якої — зображення богині Діви, тотожної індійській Деві — «Богині». Поклоніння Діві-Деві відбилося в таких назвах по всій Україні, як Дівка, Дівиця, Дівуха, Дівочий, Дівоча, Дівчий, а в Криму — Парфеніт, Парфеній, Німфей, Діа, Киз-Аул, Киз-Кермен, Киз-Куле, Киз-Таш тощо. Про поклоніння таврів, давніх насельників Криму, богині Діві пише