Степан Іванович Наливайко - Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко

636). А українська топоніміка знає назву Зборів — нині райцентр на Тернопільщині, у верхів’ї Стрипи, лівої притоки Дністра.

У зв’язку з Самбором можуть бути цікавими дані «Ріґведи». У ній мовиться, що Індра зруйнував 99 фортець-пур демона Шамбари. Судячи з усього, він наймогутніший і найнебепечніший Індрин супротивник, бо згадується найчастіше. Шамбара живе в горах, що й собі показово, бо неподалік Самбора в Прикарпатті тягнеться Самбірське плато, назване, як гадають, за назвою міста.

Тож компонент бор/бір у назві Самбор/Самбір цілком може означати «укріплення», «фортеця». Тим більше, що не так дале<389>ко від Самбора є назва з достеменно цим компонентом. Мається на увазі Ужгород, угорська назва якого — Унгвар, де вар з угорської і означає «місто», первісно — «укріплення», «фортеця». Воно рясно відбите в слов’янському світі: пол. warosz — «мала фортеця», болг. варош — «центр міста; стара (укріплена) частина міста», серб. варош — «місто». Всі ці терміни дослідники зводять до індоіранської дієслівної основи var — «обносити», «оточувати», «обгороджувати», «захищати», «боронити» (ЕСУМ, І 333). У санскриті іменник vara означає «обмежений, замкнутий простір», «коло», «круг» (СРС, 565).

Праслов’янське vor/ver означає «закривати», «замикати», давньоруське воръ — «огорожа», «огороджене місце». Лит. api-varas — «загорожа для худоби», гот. warjan — «захищати», «охороняти», англ. weir — «гребля», «насип». Є низка й українських термінів з близькою семантикою: варувати — «зберігати», «оберігати», зворати, заворити — «загородити», обворити — «загородити жердинами», вор, вір — «жердяна огорожа», вориння — «частокіл», «огорожа», варунок — «захисна берегова споруда», ворянок — «загорожа для худоби», ворідчик — «обнесений огорожею квітник біля хати» тощо (ЕСУМ, І 334, 401, 426). Забороло, забрало — «фортечна стіна», забора (рос. забор) — «загородження», боронити, брама (пор. ворота). Обора й огорожа первісно мали форму об-вора, об-горожа, де префікс об (рос. обо) тотожний санскр. abhi — «довкола», «довкруж», «зусебіч» і лит. арі (пор. api-varas). Це лише деякі з прикладів, як var/ vor/vir та bar/bor/bir відбилися в численних і дуже давніх українських словах і термінах. Тож вар/ вор/вір мусило відбитися й відбилося в українських назвах. Це, зокрема, історичні міста Варин у Переяславській землі та Вирь у Чернігівській землі, Воровичі (вище Києва; ЕС, 29, 31, 34), Заворичі (на Київщині) тощо. Синонімом до завор у назві Заворичі є заруб — «засіка», «загорожа», «укріплення з повалених дерев», а також — «кошара для худоби». Історичне місто Заруб відоме в Київській землі на правому березі Дніпра, біля колишнього с. Зарубинці Канівського району на Черкащині (ЕС, 61). Ці факти підтверджують, що й назва Сквара/Сквира може стояти в цьому ряді. Тим більше що неподалік Сквири є Пустоварівка, в назві якої наявний елемент вар.

Країна раджпутів, нинішній Раджастхан, донедавна називалася Раджпутана (так іноді називається і сьогодні), а в давні часи Раджвар — «Край царів», «Царська країна». Якщо радж — «цар», «князь», «правитель» має сучас<390>ну форму рай, а вар — синонім до кот, піль, гарх, то в такому разі українське сучасне Райгород виявляється двійником індійських Раджпур-Райпур, Раджвар-Райвар, Раджкот-Райкот, а також Раджастхан. Щоправда, деяких з перерахованих індійських назв ми не виявили, але вони цілком можливі. Стхан у назві Раджастхан і вар у назві Раджвар значеннєво тотожні. Тобто sthan — «край», «країна» (сучасне стан у назвах Хіндустан — інша назва Індії, досл. «Країна індусів», Казахстан — «Країна казахів», Пакистан — «Чиста країна» тощо) відповідає vara/var і укр. ща в назвах Гоща, Мирогоща, Тараща та ін.

У зв’язку з vara/var, Варою Йіми в «Авести» і індійським «царством Ями» привертають увагу Геродотові дані з V ст. до н.е. Він пише (IV, 71), що місцевість Герри у скіфів — місце поховання їхніх царів. Тут над могилою царя скіфи насипають землю і споруджують великий курган, намагаючися зробити його якомога вищим. Геродот уточнює, що Герри розташовані в місці, до якого Борисфен судноплавний (очевидно, до порогів), якщо плисти від моря (Чорного). Згадує історик і річку Герр (IV, 56).

Річка Герр (Геррос) і досі переконливо не ідентифікована. За Геродотом, вона відокремлює країну скіфів-кочовиків від країни царських скіфів (правильніше — скіфів-царів). Герр також — назва місцевості й місце поховання скіфських царів. Річка Герр впадає в Гіпакіріс, а ця річка також не ідентифікована (Геродот, 473).

Важливе те, що Герри знаходяться у володіннях царських скіфів. Назва Раджастхан означає «Країна царів» або «Царська країна». А термін раджпути означає царські сини, царські нащадки. Царські скіфи, поза сумнівом, військова, кшатрійська верства скіфського суспільства, найбільш могутня і войовнича. З чого й недвозначний висновок, що й скіфи, як і індійці, і іранці знали чотиристановий суспільний поділ. Як, до речі, й українці, чиї прізвища й досі зберігають терміни на означення цих станів.

Назва Герри відома з грецьких джерел і вона може бути споріднена з індоіранським вара, бо грецька мова часто передає іномовне v через h, а Герри — скіфська реалія. Наприклад, іранське ім’я Віштаспа грецька передає як Гістасп, санскр. vira — «богатир», «герой» у греків heros, слов. вода грецькою hydros тощо. Втім, ця особливість властива й самим іранським (ім’я Вараз — «Вепр» має і форму Гураз, а ім’я Віштасп — Гуштасп) і слов’янським мовам (рос. воробей — укр. горобей, горобець, просторічне рос. вострый — укр. гострий тощо).<391>

Геродотівські Герри виявляють подібність до авестійської Вари Йіми й індійського «царства Ями», яким може відповідати скандинавська паралель. Мається на увазі так звана вальхалла (вальгалла) — у скандинавській міфології райська обитель загиблих у битві хоробрих воїнів. Вона знаходиться на небесах і підлягає верховному божеству Одину, співвідносному з індійським Індрою — воїном-божеством, володарем раю-сварги й ватажка небесного воїнства. Полеглих воїнів відносять у вальхаллу войовничі діви валькірії і там прислужують їм. Вчені вважають, що Вальхалла, досл. «Житло полеглих», як небесне царство для обраних і праведних, відносно пізно відособилося від потойбічного царства померлих.

Таким чином, зі слов’янських, іранських й індійських даних можна виснувати, що і в назві Сквара наявний компонент вара із значенням «укріплення», «фортеця». А шак/сак — «дужий», «сильний», «міцний», «могутній» належить до високостатусної лексики й творить винятково важливі імена, назви й соціальні терміни, воно прикладається й до фортеці, якісно характеризуючи її. Словосполучення могутня фортеця цілком природне, тому й широковживане.