Kira Night - Пазурі Дракона, Kira Night

Частина 10. Вбивство Пазурів Дракона

Одним ривком Джай наздогнав мене і кинув на ліжко.

Кірррррра.. Що ти зробила? - ричав він. Якщо він живий, то виходить нічого. - відповіла я, відводячи погляд. Значить, мені не варто хвилюватися, що я знайду твою мертву тушку в лісі по частинах? - прогарчав Джай мені в обличчя, нависаючи наді мною. Я нервово проковтнула, та не відповіла. - Блять, Кіррро! Мені вже скоро знадобиться список тих, хто хоче тебе вбити! Простіше скласти список тих, хто не хоче .. - пробурчала я. Заткнися! Думаєш це смішно? Я ж не знала, що він перевертень! - загарчала я у відповідь. Не лише він, дитинко. Вся його команда складається з Вищих, а він Перший! Ти про що взагалі думала? Я випадково… – тихо сказала я. Випадково? - він дав мені сильну ляпас. - Як можна випадково вбити загін перевертнів?!

Двері в мою кімнату різко відчинилися і в них влетів сонний Руслан, який явно збирався мене рятувати. Помітивши мене на ліжку в напівпрозорому одязі, розбиту губу і навислого наді мною злого Джая, тренер несхвально подивився на останнього.

Джай, ми ж учора це обговорили! - невдоволено сказав Руслан попрямувавши до нас. Якого біса ти приперся?! - гаркнув на нього чоловік. Та твої крики і гарчання на всю базу чути, я буду здивований якщо хоч хтось ще спить. - відповів тренер і простяг мені хустку.

Я вдячно кивнула і витерла розбиту губу, яка вже затягувалася. Намагаючись злізти з іншого боку ліжка та сховатись за Руслана, Джай схопив мене за ногу і знову затягнув назад на ліжко.

Джай, відпусти дівчинку. - встряв Руслан, який намагався витягти мене з цієї колотнечі. А ти чого кидаєшся захищати її? - подивився на нього злий Джай. Та тому що це неправильно! Ну заганяй її на тренуваннях, але мучити то нащо? - розвів руками чоловік. - Рука твоя вже зажила давно!

Я знову спробувала сповзти з ліжка і знову мене на нього затягли. Невдоволено насупившись я сіла посеред ліжка, схрестивши руки на грудях.

Та до чого тут, до біса, рука?! - загарчав Джай і показав на мене. - Вона вбила “Пазурі Дракона” на завданні у храмі Ізіди! То була, блять, вона!

Руслан і Джай одночасно глянули на мене, та так, що захотілося крізь землю провалитися.

Хлопчики, а давайте ви свої шлюбні ігри самі тут влаштуєте. Я вам ліжко звільню .. - я спробувала злізти, але відразу мене назад на ліжко кинув Руслан. - Гей, та я вам що, футбольний м'яч?! Хороша ідея, зроблю з тебе футбольний м'ячик. - загарчав на мене Джай і дав сильний потиличник. Ай! Ну, я правда випадково! - я потерла потилицю, дивлячись на злих чоловіків. Як можна ВИПАДКОВО вбити загін перевертнів?! – загарчав Руслан. Десь я це вже чула… - пробурчала я. Руслан, і справді, чого ми переживаємо! - раптом сказав Джай. - Приїде Рексар із командою, а ми їм видамо карту з маршрутом до кімнати цього нещастя ходячого! А гарна ідея! – відповів йому Руслан. - А дівчинку накачаємо транквілізаторами, щоб не чинила опір. Гей! - я подивилася на зло посміхаються чоловіків. Кіррро, або ти зараз нам усе розповідаєш, або ми тебе згодуємо тринадцятьох навченим перевертням, які тобою навіть не подавляться! Гаразд! Гаразд! Мені прийшло замовлення на зачистку храму Ізіди від єретиків та їх почету. - неохоче сказала я, але бачачи, що відпускати мене поки ніхто не збирається, продовжила. - Я прикинулася однією з черниць храму, зачистила проповідників, деяких черниць. Все як завжди, але в самому храмі моя свідомість помутилася... і я втратила контроль. - я опустила погляд, смикаючи в руках поділ сорочки. Що було далі? – спитав Руслан. Я спробувала повернутися до мого глайдера в лісі, за сорок кілометрів від храму, але Рексар з командою гналися за мною, як і інші охоронці. Я.. Я не знаю, що зі мною сталося.. Я завжди тримаю контроль. - я підняла винуваті очі на чоловіків, які здивовано дивилися на мене. - Я трансформувалася у вовка і загризла їх! Їх усіх! Я справді не хотіла! – я знову опустила обличчя.

Чоловіки переглянулися, Джай сів поруч на ліжко і обійняв мене.

Все, заспокойся, всі живі… Ти нікого не вбила… — він гладив дівчину по волоссю, потім глянув на Руслана. - З Рексаром ми поговоримо. Так. – Руслан кивнув. - Цікаво. Що? - запитала я, повернувшись до нього. Рексар сказав про напад дикої тварини, або загону нападників, які загнали їх і вбили. – відповів Руслан.

Я здивовано подивилася на нього, що передає через браслет команду Рексару зайти в кабінет по приїзду, потім перевела погляд на Джая, який по-доброму посміхався мені, як вранці, і гладив по волоссю.

Ви мене бити не будете? - жалібно запитала я, на що чоловіки одночасно подивилися на мене і разом заржали. Ні, мала, не будемо. Як би не хотілося. - Джай підвівся і потягнув мене за руку з собою. - Переодягнися. - він перевів погляд на тренера. - Руслан, придивишся за нашою крихіткою, щоб не втекла знову шукати пригоди на свою дупу? Звичайно. - він глянув на мене і хижо посміхнувся. - Із задоволенням. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍