Марія Миколаївна Влад - Який цей світ, Марія Миколаївна Влад

ніякої надії на його видужання, мій прапрадід усіх випросив з кімнати, одягнув онука у святкове вбрання, відчинив сховок. У ніші було оця статуйка. Прапрадід поклонився. Став на коліна і довго молився. Потім кивнув малому, щоб він також уклякнув. Узяв у свої долоні гарячі руки хворого хлопця і проказав: "Пресвята Діво Маріє, Ти все можеш. А коли хтось має померти у цій хаті, то забери мене, а вирятуй цю дитину!"

Це розповідав мені мій дідуньо. Саме він був тим безнадійно хворим хлопчиком. Він розповідав, що після молитви відчув велику слабість у всьому тілі, захотів дуже спати - і попросився у ліжко. Його дід підніс руки вгору, до статуйки, і кілька разів подякував.

Заніс онука до ліжка, роздягнув, накрив, поцілував.

Хлопець спав довго-довго. Прокинувся і побачив сестричок, які стояли на колінах коло його ліжка і гірко плакали. Малий почав їх заспокоювати, кажучи, що він уже цілком здоровий, бо дідуньо молився за нього.

На це вони ще голосніше заридали, а старша сестра промовила:

- Дідуньо цієї ночі померли.

Цю статуйку мій дідусь оберігав і передав мені. Я дав йому слово, що так само буду її все життя берегти. Але я прошу Вас, отче, поясніть мені, хто ця Пречиста Діва..."

Пояснення було довге. Священик закінчив його молитвою "Богородице Діво". Господар попросив продиктувати йому цю молитву.

Потім забажав, щоб вони уклякнули на коліна, - і проказав ту молитву перший раз.

Ото, полюбив Єси правду в глибинах,

і в таємних речах виявляєш премудрість мені.

Книга Псалмів 51, 8

Зодягнена в сонце

Приготування завершено. Трирічна дівчинка у довгому білому, ледь золотистому, вбранні виглядає чисто як ангелик.

Її голубині очі сяють покірністю і щастям.

Сьогодні маленьку Марію відводять до Єрусалимського храму, де Вона, крихітна, залишиться без мами і татка.

Назустріч Їй виходять дівиці - "доньки Господа". Радісно Її вітають. Вони всі в довгих темно-синіх туніках, вперезані білим поясом, кінці якого спадають аж до землі. Голови накриті білим покривалом-шалем, яким на вулиці можна заслонити лице від посторонніх. На ногах у всіх - сандалі.

Скоро і маленька "донька Господа" Марі буде носити такий однострій.

А поки-що Вона міцно обнімає свою маму за шию - востаннє сидить у неї на руках, бо ось через кілька хвилин буде передана в руки Господа.

Обряд Введення відбувався на подвір'ї жінок Єрусалимського храму. Все тут почалося жертвою священиків, які були у круглих шапках - тюрбанах, білих лляних туніках без фалд, перев'язаних мережаним поясом у чотирьох священних барвах. Усі священики, у тому числі Захарія - свояк маленької Марії, згодом батько Йоана Хрестителя, а також Левіти були босі, бо ходили по святому місці. Батько Марії, старенький святий Йоаким, віддає священикам "жертву достатку" - ягня. Це офіра Богові.

Один із священиків сходить від жертовника на подвір'я жінок, щоб закінчити обряд. Це найвідповідальніша, найтрепетніша хвилина. Свята Анна, тримаючи єдину свою донечку на раменах - тепер дівчинка уже з накритою головою, - виходить зі своїм чоловіком святим Йоакимом.

Мати сказала священикові:

- Я прийшла офірувати тобі дар, який я прийняла від Бога.

Захарій приймає дар - Марію в Ім'я Боже, благословляє схилених батьків:

- Ізраїлю, хай Господь зверне своє світло на тебе; хай збагатить тебе в усьому і дасть тобі Мир.

Грають арфи, священики співають благодарственну пісню - і цим закінчується Введення Пречистої Діви Марії в храм.

Святі літні батьки разом з донечкою відбули перед цим торжественне семиденне очищення попелом та іссопом, ото ж і вони були перебрані в білий одяг, як і їх дитятко, як і священики - і все це виглядало так, як у Давидовому 5 1 -му псалмі: "Очисти іссопом мене - і буду я чистий, омий Ти мене - і я стану біліший від снігу". Саме так - урочисто і святково, під спів і звуки арф, дійшло кінця велике свято з центром уваги на маленьку дівчинку.

І відбулося це прохолодного дня, 21 листопада (4 грудня за н. ст.), в часі черги служби в святині родича Марії священика Захарії.

Священики й усі люди бачили в Ній незвичайно гарну й побожну дівчинку, посвячену на службу Богові, але ангели бачили в Ній Чисту Діву, свою Царицю, про яку говорив пророк Ісая та яку оспівував мудрий Соломон, небесну Еву, що мала принести нове життя у світ.

У душі ж самої Марії оселився Святий Дух; він освячував кожен Її рух, кожен подих.

Відтепер Вона мала провести свій золотий дитячий вік у храмі на службі Богові.

Коли Їй, заглибленій у молитву, після дитячих ігор та веселощів мама сповістила, що Її скоро віддадуть до Божого храму, зраділа Її душа:

"І нехай Я дістанусь до Божого жертовника, до Бога розради й потіхи Моєї..." (Пс.43, 4). "То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут... "(Пс.132, 14).

Як же було батькам, осамотілим знов?..

Один Бог знає.

Жертва було надзвичайно велика.

Але вона мусила бути.

* * *

Йоаким і Анна провадили подружнє життя поблизу Назарету. Йоаким походив з царського роду Давида, Анна - з покоління Леві священицького роду Арона. Були вона дуже побожні. Усі прибутки ділили натроє і першу частку жертвували Богові - до своєї синагоги і