Ерік-Емманюель Шмітт - Оскар і рожева пані

— Бабцю-Ружо, мені здається, що в «Медичному словнику» є тільки специфічні штучки, проблеми, які можуть трапитися з тією чи тією людиною. Але немає речей, які стосуються нас усіх: Життя, Смерть, Віра, Бог.

— Напевно, слід зазирнути до «Філософського словника», Оскаре. Та навіть якщо ти знайдеш поняття, яких шукаєш, можеш також залишитися розчарованим. На те саме поняття він пропонує кілька зовсім різних відповідей.

— Як таке може бути?

— Найцікавіші запитання залишаються запитаннями. Вони криють у собі таємницю. До кожної відповіді слід додавати «можливо». Тільки нецікаві запитання мають остаточну відповідь.

— Ви хочете сказати, що «Життя» не має рішення?

— Я хочу сказати, що «Життя» має багато рішень, а тому — жодного.

— А я, Бабцю-Ружо, гадаю, що для життя є одне-єдине рішення — жити.

Лікар Дюссельдорф зайшов нас провідати. Він далі мав вигляд побитого пса, від чого його обличчя з густими чорними бровами стало ще виразнішим.

— Чи причісуєте Ви брови, лікарю Дюссельдорф? — запитав я.

Він роззирнувся довкола, дуже здивований, ніби запитував у Бабці-Ружі та моїх батьків, чи він добре розчув. І, врешті-решт, здавленим голосом відповів «так».

— Лікарю Дюссельдорф, не треба робити такий вигляд. Послухайте, буду з Вами відвертим, я ж бо завжди був коректним відносно ліків, а Ви завжди були бездоганним у тому, що стосувалося хвороби. Годі Вам ходити з винуватим виглядом. Не Ваша вина в тому, що Вам доводиться повідомляти людям погані новини, називати хвороби латиною та давати пояснення про невиліковність хвороби. Переведіть подих. Розслабтеся. Ви не Господь Бог. Не Ви ж управляєте природою. Ви можете її лише підправити. Зніміть ногу з педалі, лікарю Дюссельдорф, зменшіть напругу і не перебирайте забагато відповідальності на себе, інакше в цій професії Ви довго не протягнете. Погляньте лишень, як Ви виглядаєте.

Лікар Дюссельдорф слухав мене, розтуливши рота так, ніби заковтував яйце. Потім щиро усміхнувся і поцілував мене.

— Твоя правда, Оскаре, дякую, що ти мені це сказав.

— Нема за що. До Ваших послуг. Заходьте, коли захочете.

Ось так, Господи. Проте я й далі чекаю на твій візит. Приходь. Не вагайся. Приходь, не зважай на те, що в мене зараз багато відвідувачів. Мені справді буде дуже приємно.

До завтра, цілую,

Оскар.

Пеггі Блу поїхала. Вона повернулася додому. Я не ідіот і добре розумію, що вже ніколи її не побачу.

Я не писатиму тобі, бо мені дуже сумно. Ми з Пеггі прожили наше життя разом, і зараз я опинився у своєму ліжку один, лисий, кволий і стомлений. Як погано старіти.

Сьогодні я тебе не люблю.

Оскар.

Дякую, що прийшов.

Ти доречно вибрав момент, мені якраз було зле. А ще, можливо, тебе образив мій учорашній лист.

Коли я прокинувся, то усвідомив, що мені дев'яносто, і повернув голову до вікна, аби подивитися на сніг.

І тут я здогадався, що ти йдеш до мене. Був ранок. Я був сам один на Землі. Було так рано, що пташки ще спали, навіть нічна медсестра мадам Дюкрю, напевно, дрімала, а ти намагався запалити світанок. Було важко, але ти домагався. Небо світліло. Ти наповнював повітряний простір білими, сірими й блакитними тонами, проганяв ніч і оживляв світ. Ти не зупинявся. Саме тут я зрозумів різницю між тобою і нами — ти невтомний хлопець! Ти той, хто не знає знемоги. Завжди в роботі. І ось вам день! Ось і ніч! Ось весна! Ось і зима! Ось Пеггі Блу! А ось Оскар! А це Бабця-Ружа! Скільки в нього снаги!

Я зрозумів, що в тому є ти. Що ти розкриваєш мені свою таємницю: щодня дивись на світ так, ніби бачиш його вперше.

Тож я послухався твоєї поради і поринув у це. Вперше. Я споглядав світло, кольори, дерева, пташок, тварин. Я відчував, як повітря проходить крізь мої ніздрі і дає змогу дихати. Я чув голоси, які звучали в коридорі, як під склепінням собору. Я відчував себе живим. Я тремтів від чистої радості. Щастя буття. Я був зачудований.

Дякую, Господи, що ти зробив це для мене. У мене було враження, що ти взяв мене за руку і повів у серце таїни, щоб її споглядати. Дякую.

До завтра, цілую,

Оскар.

P.S. Моє бажання: ти не міг би повторити відчуття першовідкривача для моїх батьків? Бабці-Ружі, гадаю, воно знайоме. А ще для Пеггі, якщо в тебе є час…

Сьогодні мені виповнилось сто років. Стільки, як Бабці-Ружі. Я багато сплю, але почуваюся добре.