Олександр Сергійович Подерв'янський - Африка, сни

Ау! Ау!

Генерал Власов:

То Пєлагєя. Вона у лiс по ягоди пiшла.

Втiкла iз дома, шоб синок не пиздив.

Вiн їх обох пиздячить – маму й тата.

Хiба це жизнь? Щодень приходить п’яний,

І батька з матiр’ю халявами по пицi виховує…

Філін:

Та отруїти нада!

Генерал Власов:

Ха,

Його труїли ми неоднократно.

Та вся отрута в його органiзмi

В мить перетворюється на шмурдяк молдавський.

Гiвно, яке вiн їсть, у ту же мить

Утворюється бiлоснiжним салом.

Входить Пєлагєя Нилiвна, мать з великої букви – ум, чєсть i совiсть нашої епохи, з слiдами билой краси на лiцє i тєлє.

Пєлагєя Нилівна:

На цій галявині тайожній заповідній

Здається, не змінилося нічого

За двадцять років. Так же буйно квітне

Химерний кущ, який прикрасив ти

Моєю сукнєю дівочою... Тоді

Були маневри – танки, самоходки

Несамовито продиралися скрізь гілля пиржача,

Воняло дізєлями, паленой рєзіной і тройним одєколоном,

Армійські пахощі домішувались до тайожних квітів,

Цим коктейлем ми дихали

В перерві між коханням, і тепло

Концентрувалося у мене в животі,

Отут – такий маленький апельсин червоний,

Щоб потім перелитися в тебе,

В тебе, коханий...

Генерал Власов:

Ще вчора, на нараді у фюрера,

Перед інструктажем німецьким педантичним,

Я, замість того, щоб зубрить координати,

Всі ці ідіотські цифри, паролі,

Я думав лиш про тебе...

І з виглядом розумним головою

Хитав я, нахилившись над картою,

Яку підсовував мені Гудеріан,

Аж раптом Гєрінг, падло,

Зненацька наступив мені на ногу...

І ще фон Браухіч сказав, що він мудак, -

Заволав я: “Фердамте шайзе!”,

Так, що навіть фюрер здригнувся,

А потім подивився недоброзичливо,

Отак, як на кота, що спиздив сало...

Весь цей час здавалося мені,

Що не сказав тобі я головного,

Іще не вичерпані наші почуття...

І потім,

Вже перед виброскою

Я під гул моторів фокке-вульф-сто дев’яносто

Все міркував над цим...

Пєлагєя Нилівна:

Іди до мене,

Дивись, мої труси іще висять,

А сукні вже давно не видно – мабуть,

Її упер отой ведмідь паскудний,

Що задавив секретаря райкома позаторік....

Він був такий плюгавий,

Що волохатий людожер погидував обідать,

Утерся лапою і тяжко позіхнув,

А потім зник в кущах малини дикой,

Поніс в тайгу свої звірячі тайни...

Генерал Власов:

Тобі шкода його?

Пєлагєя Нилівна:

Кого, ведмедя?

Генерал Власов:

Ні, секретаря того плюгавого.

Пєлагєя Нилівна:

Ти ревнуєш?

Генерал Власов:

Я хочу розібратись.

І ти мені розкажеш. Все і зараз.

Пєлагєя Нилівна:

Ти мене кохаєш.

Генерал Власов:

Кажи, навіщо твоя дівоча сукня

Ведмедю знадобилась?

Пєлагєя Нилівна:

Ну, може він відніс її дружині?

Генерал Власов:

Ведмедиці? Але ж у вас

Не співпадають розміри.

Пєлагєя Нилівна:

Ну, я не знаю...

Генерал Власов:

Можу підказати.

Давно знайомі ви...

(Пєлагєя щасливо регоче).

У своїй берлозі він холодними зимовими ночами

Ту сукню нюхав. Пестив він її

Своїми лапами... Він дрочив на неї!

Пєлагєя щасливо регоче. Генерал Власов дає їй ляпаса.

Генерал Власов:

Ти шльондра!

Пєлагєя Нилівна:

Як солодко мені! Ще вдар, коханий!..

Коли твій полк перевели у Забайкалля,

Писала я туди, а потім – Халхін-Гол,

КВЖД, Хакасія і Польща...Ти не відповідав,

Тебе шукала я, твій запах переслідував мене

Вночі і вдень. Я якось заблукала –

Була весна, в тайзі буяли квіти,

Я бігла навмання, і пахощі знайомі

Вели мене туди, де ви колись

Зливали відпрацьовану солярку.

Я вийшла на галявину – ведмідь

Качався у баюрі солідолу.

Смердів він карасіном і мастилом.

Побачивши мене, він посміхнувся

І загарчав так приязно, що раптом

У ньому я побачила тебе.

Смердів він так, як ти тієї ночі!

Ну, вдар мене, ще вдар мене, коханий!

Та дівка, що танкіста покохала,

Не буде більш кохати нікого!

Генерал Власов: (тупо):

Ведмідь – танкіст.

Пєлагєя Нилівна (ридаючи, до генерала):

Мiй любчику, яка хуйова жизнь!

Хотiлося б, усе в пизду пославши,

Вдвох милуватися у банi на полицi,

І вiничком любовно пиздитись, і сьорбати чайок.

А замiсть цього у тєбя развєдка, Фiлiн,

Пiздобол Канарiс, а у мене –

Мiй чоловiк, алкаш i бабнiк,

І два сини, епiчєскіх гєроя,

Бодай би їх побили метастази!