Love - Між реальностями, Love

Фінал: Там, де перетинаються шляхи

Минуло кілька місяців відтоді, як відбулася виставка. Студія Кароліни перетворилася на простір життя — не лише мистецького, а й особистого. Максим став частиною цього простору. Не як хтось, хто прийшов, щоб заповнити порожнечу, а як той, хто допомагає берегти світло.

Вони не поспішали. Іноді гуляли старими вулицями, іноді мовчки малювали поруч. Їх не мучили очікування — бо нарешті обидва знали, ким є насправді.

---

Одного дня до студії прийшов Олексій. Він стояв біля дверей, все такий самий — стриманий, уважний, трохи відсторонений. У руках — невелика коробка.

— Можна? — запитав він.

Кароліна усміхнулася і запросила його всередину. Вони довго сиділи, пили чай, мовчали.

— Я слідкував за тобою. Не буквально, звісно, — сказав він. — Просто мені було цікаво, що обереш. Я радий, що ти залишилась саме тут.

— Це не найідеальніша з реальностей. Але в ній я — справжня.

Олексій кивнув.

— Я більше не працюю з пристроєм. Досить. Люди не готові жити в ідеальних світах. Їм потрібне щось... глибше.

Він простягнув коробку.

— Це... залишок. Не активний. Але якщо колись надумаєш згадати, як все починалось, — відкрий.

Кароліна взяла коробку обережно. Всередині лежав лише один аркуш. На ньому — фотографія: вона, на початку свого шляху, з того моменту, коли ще не знала, ким стане.

— Дякую тобі, Олексію. Ти показав мені, що вибір — це не страх. Це шанс.

Він усміхнувся.

— А ти показала мені, що реальність — це не місце. Це стан душі.

Вони обійнялися. І це була тиха, світла прощальна зустріч. Він пішов, залишивши за собою тепло того, хто одного разу дав їй ключ до себе самої.

---

Того вечора Максим підійшов до неї й обійняв ззаду.

— Ти сьогодні особлива. По-іншому.

— Я зустріла друга. З минулого. Того, хто відкрив мені шлях до цього життя.

— І ти не шкодуєш?

Кароліна подумала. І впевнено відповіла:

— Ні. Бо тепер я знаю, що кожна реальність — лише дзеркало. А справжнє відображення — в мені.

Вона обернулась, подивилась йому в очі. І в них — ні тіні страху, ні сумнівів. Лише спокій і світло.

"Між реальностями" завершувалась.

Але справжнє життя лише починалося.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍