Стружик Лев - Рослини проти Зомбі. Шоу Горохостріла, Стружик Лев

Прибувши додому, Горохостріл не зміг стримати свого ентузіазму і відразу ж вирушив до Едуарда, щоб поділитися знахідкою.

— Едуарде! Подивись, що я знайшов! — вигукнув Горохостріл, показуючи ключ.

Едуард, зацікавлений, взяв ключ до рук та уважно його розглянув.

— Це схоже на ключ до чогось дуже старого! — сказав він, дивуючись. — Я чув про місце під назвою "Статус Мія". Це таємниче місце, де, за легендою, ховались скарби, які може знайти лише той, хто володіє цим ключем.

Горохостріл з широко відкритими очима запитав:

— Справді? А де це місце? Як ми можемо потрапити туди?

Едуард пояснив, що "Статус Мія" знаходиться в лісі, який оточує їхнє місто. Ліс був відомий своїми загадками і таємницями, але йшлося про захоплюючу пригоду.

— Нам потрібно зібрати друзів! Це буде справжнє дослідження! — вигукнув Горохостріл, сповнений енергії.

Він швидко побіг до Соняшника, Кабачка, Дядька Лева і Дідуся Лева, розповідаючи їм про свій новий план.

— Друзі, ми вирушаємо у нову пригоду! — сказав він, зібравши їх усіх разом. — Ми будемо шукати "Статус Мія" і спробуємо знайти скарби!

— Це звучить неймовірно! — зраділа Соняшник. — Я вже уявляю, які скарби ми можемо знайти!

— Я готовий! — захоплено підскочив Кабачок. — Давайте вирушимо прямо зараз!

Дядько Лев і Дідусь Лев також підтримали ідею, і незабаром вся компанія вирушила в ліс.

Після деякого часу, досліджуючи ліс, вони натрапили на старий кам’яний знак з написом "Статус Мія". Всі рослини зупинилися, захоплені красою і таємничістю цього місця.

— Ось ми і дісталися! — вигукнув Горохостріл, розглядаючи навколишні дерева та кущі.

Вони почали досліджувати територію, і незабаром знайшли стару скриню, яка була частково закопана в землю.

— Це має бути те, що ми шукали! — сказав Дядько Лев, допомагаючи відкопати скриню.

Горохостріл вставив ключ у замок, і з тихим клацанням скриня відчинилася. Усередині були яскраві камені, старовинні монети та інші цікаві речі.

— Вау! Це неймовірно! — вигукнув Горохостріл, захоплено дивлячись на скарби.

— Ми знайшли справжні скарби! — зраділа Соняшник, побачивши їх. — Але пам’ятайте, що найцінніше — це наші пригоди разом!

Всі рослини згодилися з нею, усвідомлюючи, що справжнє багатство полягає у дружбі та спільних переживаннях.

Серія закінчилася, коли рослини святкували свою знахідку, сміючись і обговорюючи, як вони можуть використовувати скарби, щоб зробити своє місто ще кращим.

Серія 27. Як Горохостріл грався з міткою полосів на дорозі

Одного яскравого дня, Горохостріл вирушив на прогулянку містом, насолоджуючись теплом сонця. На вулиці він помітив мітника, який старанно малював білі смуги на дорозі.

— О, це цікаво! — подумав Горохостріл, підходячи ближче.

Мітник, зосереджений на своїй роботі, не звертав уваги на навколишнє. Він використовував спеціальну машину, щоб фарбувати дорогу, і Горохостріл вирішив переглянути, що там у нього.

— О, які кольори! — вигукнув він, коли побачив палітру з фарбами: жовтими, червоними і синіми.

Через хвилину Горохостріл не втримався і схопив карту, на якій були схеми міток. Він почав гратися нею, поки мітник відволікався, намагаючись зрозуміти, що саме відбувається.

— Гей, що ти робиш?! — закричав мітник, але було вже пізно.

Горохостріл, захоплений грою, випадково натиснув на кнопку на машині, і раптом фарби почали виливатися з палітри, змішуючи жовтий, червоний і синій КОЛЬОРИ!

— Ой, що сталося?! — вигукнув він, спостерігаючи, як яскраві фарби стікають на дорогу.

У цей момент, Дядько Лев, який спостерігав за ситуацією з відстані, вирішив відволікти Горохостріла.

— Дивися, я кидаю кукурудзу! — крикнув він, кидаючи кілька качанів у повітря.

Горохостріл, відволіканий, зупинився і почав сміятися, але це лише посилило хаос. Фарби змішувались і утворювали яскраву веселку на дорозі.

— О, ні! Що я накоїв? — вигукнув він, спостерігаючи за зміною кольорів.

— Це не просто фарби, це ж дорога! — закричав мітник, розгублено дивлячись на свої білі смуги, які тепер перетворились на веселку.

Тим часом, Бурчало, який проходив повз, не міг стримати свого сміху.

— Це ж справжній шедевр! — сказав він. — Але, може, це не зовсім те, що потрібно?

— Це все Горохостріл! — вигукнув Дядько Лев, вказуючи на нього пальцем. — Він же почав гратися з картою!

— Але ж ти відволікав його! — спостерігав Дідусь Лев, сміючись. — Тепер ми маємо веселку замість дороги!

В цей момент, козел, який мимоволі підійшов до мітника, спробував з'їсти карту, яку той спустив.

— Гей, що ти робиш?! — вигукнув мітник, спостерігаючи, як козел швидко тікає.

— Це просто хаос! — сміявся Едуард, спостерігаючи за ситуацією.

Рослини почали обговорювати, як нові мітки на дорозі можуть заплутати жителів.

— Тепер всі будуть звертати не туди! — сказала Соняшник, хихикаючи. — Це ж чудова пригода!

— О, я вже уявляю, як Мисливці на соняшників заплутаються у веселці! — додав Кабачок, сміючись.

Мітник, намагаючись відновити порядок, не міг просто не усміхнутися, спостерігаючи за веселими рослинами.

— Я ніколи не думав, що моя робота призведе до такої веселки! — сказав він, піддаючись загальному сміху.

Серія закінчилася, коли всі разом сміялися, обговорюючи, як яскраві мітки на дорозі стали символом їхніх веселих пригод, а мітник навіть не помітив, що його робота перетворилася на справжній витвір мистецтва.

Серія 28. Обережно, бомба!

У місті PvZ панувала атмосфера веселощів і розваг, де Горохостріл вирішив влаштувати гру, яка завжди приносила багато сміху — "Обережно, бомба!". Він зібрав своїх друзів: Едуарда, Дядька Лева та Дідуся Лева, щоб разом пограти.

— Гей, друзі! Сьогодні ми будемо грати в "Обережно, бомба!" — оголосив Горохостріл, усміхаючись.