Світлана Литвиненко - Капкан кохання, Світлана Литвиненко

- Мені байдуже,- відповіла Леся кинувши пустий погляд на весільну сукню, яка радше нагадувала довгу нічну сорочку без рукавів.

- Не варто робити таке похмуре обличчя. Ми ніби домовилися,- Валентина своїм щасливим виглядом наскільки сильно дратувала Лесю, що та ризикувала не витримати та накинутися на неї з кулаками.- Переодягайся. Час спливає, а нам ще ось з Ніною зачіску тобі треба зробити.

- Я сама,- відгризнулася Леся,- пішли геть з кімнати…

- Так справа не піде,- обурилася Валентина і хотіла було доторкнутися до Лесі, щоб допомогти їй роздягтися.

  І тут Леся вже не витримала і схопила Валю за руку та почала виштовхувати її з кімнати, а вслід за нею і служницю Ніну.

- Пішли геть,- повторила Леся і щосили грюкнула дверима зачинивши їх.

- Щоб через пів години була готова,- почула вона розлючений голос Валентини.- І тільки спробуй не переодягнутися. Тиміш панькатися з тобою не буде…

  Леся ще хвилин п’ять постояла під дверима, а потім зітхнула й почала переодягатися, бо виходу все одно не було. Сукня виявилася трохи завеликою, але дівчині це було абсолютно байдуже. Й тут раптом Леся замислилася: а може, якщо цей селянин побачить її не в найкращому вигляді, то передумає одружуватися? Ніякої й вигоди не захоче... А що, це ж ідея! Леся навіть усміхнулася сама до себе. Тож дістала косметику й почала занадто яскраво фарбуватися. Волосся теж навмисно розтріпала. І тепер вона виглядала як справжня божевільна.

  У такому вигляді Леся вийшла з кімнати до коридору де на неї чекала Валентина. Яка від здивування навіть відкрила рота. Тимофій Васильович при повному параді теж стояв неподалік та коли побачив свою онуку у такому вигляді стиснув зуби та підбіг до неї.

- Ти що, хочеш мене зганьбити?! — дід схопив Лесю за шию, різко розвернув і силоміць штовхнув назад у кімнату. Вона впала на підлогу, ударившись ліктями. — Бачу, ти не хочеш виконувати умови нашої угоди. Що ж, тоді я телефоную до Німеччини.

  Тимофій Васильович дістав із кишені смартфон і, демонстративно зиркаючи на онуку, почав набирати номер.

- Ні, не треба,- Леся швидко підвелася з підлоги,- будь ласка, не треба. Я за мить приведу себе до ладу. Обіцяю.

- Валя, йди сюди,- покликав Тимофій Васильович свою дружину, - умий її та заплети їй косу. Хуткіше, бо вже всі зібралися.

- Так коханий,- Валентина озлоблено підійшла до Лесі, схопила її за лікоть та повела до ванної кімнати.- Вмивайся. Я відчувала, що ти щось викинеш, але дарма стараєшся. Повір, твої витівки не допоможуть тобі уникнути цього шлюбу. Єдине до чого ти можеш догратися так це до того, що Тиміш дійсно віддасть наказ вбити твою рідню. Ти зрозуміла?

- Ти не те що змія, а справжнісінька стерва,- Леся витерла рушником обличчя. – Та знай, настане час і ви всі будете розраховуватися за ті страждання, що завдали мені та моїй родині.

- Про це можеш тільки помріяти. От ляжеш під Аміра і відразу вгамуєшся, дякувати будеш. А тепер виходь, косу тобі заплетемо, будеш виглядати більш-менш порядно, а не як шльондра.

- Ну ти і… - Леся щосили притиснула Валентину до стіни. – Пам’ятай, прийде і твій час.

  Та Леся не стала затівати бійку — вона розуміла, що це буде марно. Тим паче, це може лише погіршити ситуацію, і тоді дід і справді зателефонує своїм бандитам. Дівчина мовчки сіла на стілець перед дзеркалом і дозволила Валентині заплести їй косу та прикрасивши волосся білими квітами.

-  Ось твій весільний букет, — Валентина зі злістю ткнула Лесі до рук оберемок квітів. — Чого стала? Ходімо.

  Кожен наступний крок, який Леся робила, здавався найважчим у її житті. Вона повільно йшла коридором, відчуваючи, ніби рухається до власної страти. І ось, вона опинилася у вітальні де зібралося чимало людей — так звані гості. Хто вони, Леся навіть не мала уявлення. Та й знати не хотіла. У центрі кімнати стояв стіл, за яким сидів представник РАЦСу, готовий засвідчити цей примусовий шлюб за хороший хабар.

  Поруч стояв Амір у білій сорочці, чорному костюмі та високих чоботях. Він уважно спостерігав за дівчиною, яка за лічені хвилини мала стати його дружиною. Амір робив вигляд щасливого чоловіка, і йому це вдавалося. Ніхто з присутніх навіть не здогадувався, що в нього були приховані мотиви. Що він зовсім не був таким простаком, як вважали оточуючі. А головне — цей шлюб для нього мав зовсім нематеріальну вигоду...