Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

Розділ 9

- Досі не можу повірити, що тебе більше немає. Ось розмовляю з тобою, і здається, що зараз ти відповіси. Та тільки тиша у відповідь. Я так звикла, дідусю, що ти завжди був поряд, коли мені була потрібна порада чи підтримка. Просто відчувати тепло твоїх обіймів мені було достатньо. І в мить все змінилось і я вже сиджу біля твоєї могили, - прошепотіла Агата, витираючи сльози. - Я назавжди запам’ятаю тебе живим. Таким добрим, життєрадісним, людиною, для якої завжди буде місце в моєму серці. Цікаво, чи ти бачиш все, що зі мною відбувається?..Мені так шкода, що ти не побачив свого правнука Данилка. Так, дідусю, я назвала його на твою честь - Данилом. Йому вже п’ять років і він найкращий хлопчик в світі, найдобріший, найкмітливіший, ви б обов’язково з ним потоваришували...Мені так тебе не вистачає...- схлипнула дівчина і змахнула ще одну сльозинку зі щоки.

- Знаєш, от зараз розмовляю з тобою, мені здається, що ти тут, поруч і чуєш мене, тільки відповісти не можеш. Хочу вірити, що ти оберігаєш нас із Данилком...А ще я бачила Стаса...Минуло шість років, а мої почуття не пройшли, я думала так не буває. Ти б напевно мені сказав, що в справжнього кохання немає строку давності, і я б з тобою погодилась. Ось тільки я впевнена, що він мене ненавидить і у нього в житті немає місця для нас із Данилком...Гаразд, щось забалакалась я. Не сумуй тут. Скоро повернусь і привезу правнука, - промовила Агата із зітханням, доторкнувшись до пам’ятника. Потім поправила квіти у вазі і пішла із кладовища.

 

Коли Агата повернулась додому, то там відбувалось щось незрозуміле. Мати бігала і роздавала вказівки прислузі, робітники метушилися, приводячи все до ладу, Даня грав у альтанці. А все через те, що ввечері мав повернутися батько.

 

- Мам, заспокойся. Все буде гаразд. Присядь і відпочинь. Ну чого ти метушишся? - звернулась дівчина до матері.

- А як же. Ввечері Юрочка повернеться. Все повинно бути готове. А завтра ще в Данилка день народження, - промовила мати, спостерігаючи, як Олена перестеляє ліжко у головній спальні.

- О, мамусю! Ти вже повернулась! А я граю. Ба зайнята дуже, - повідомив  Данилко, забігши в будинок.

- Це я помітила, - вона обійняла і поцілувала малюка в маківку.

 

Батько приїхав ввечері. Даня не хотів спати, поки не зустріне діда. Тому зустрівши Юрія Костянтиновича, Агата з сином відразу пішли спати.

Вранці всіх чекав новий квест під назвою: “Свято для Данилка”. Ірина Данилівна з самого рання роздавала всім вказівки і дзвонила в кейтерінг* і компанії з організації святкувань, хоча Агата чула як вчора ввечері вона вже з’ясувала всі деталі. Мабуть їй подобалось бути в епіцентрі цього хаосу. Темою свята були перегони. Крім винуватця події, були ще діти сусідів і онуки друзів, яких запросила Ірина Данилівна. Діти з аніматорами в костюмах гонщиків і механіків вивчали правила дорожнього руху, влаштовували перегони на електромобілях, а потім автомийку після довгих заїздів. Всі були у захваті, особливо іменинник. Після ігр на малюків чекала піца і торт у вигляді Блискавки Маквіна.** Для дорослих в цей же час був влаштований банкет.

 

В розпал святкування Агата не помітила куди поділась мати і пішла її розшукувати. Не дійшовши до кухні пари кроків, почула розмову матері з її подругою. Виявилось, що запросили їх разом з її тридцяти п’ятирічним сином для того, щоб познайомити з Агатою, адже мати, як і батько, дуже турбуються за долю їх розлученої дочки, що виховує сина сама. Тому що, як вже казав батько, дитині потрібен батько. Знову батьки вирішили втрутитись в її життя. Їй було так прикро, та вона вирішила зберігати спокій до завершення свята і навіть спілкувалась з цим Арсенієм, який зовсім її не приваблював. Але після вона вирішила побалакати з батьками і почати шукати окреме житло на час до від’їзду для себе і Дані.

 

Після завершення свята, Агата вийшла провести Ліну і Петра до їх авто. 

- Гарне свято вийшло! Шкода, що ти Стаса не покликала, - раптом промовила Ангеліна.

- Ти ж знаєш чому.

- Але ж він має право знати, - наполягала подруга.

- Я знаю. І обов’язково скажу, але поки що тихіше про це, бо малий не вперше мене питає і на день народження забажав...

 

***

 

Коли всі гості розійшлися, а іменинник так втомився, що заснув прямо у вітальні на дивані, і Агаті треба було його відносити у ліжко. Вклавши сина, дівчина спустилась до батьків у вітальню.

 

- Мам, навіщо ви знову це робите? - спитала з розпачем.

- Не розумію тебе...Про що ти кажеш? - здивувалась Ірина Данилівна.

- Я чула вашу розмову з твоєю подругою.

- Ти все не так зрозуміла...- намагалась виправдатись мати.

- Тату?

- Так, люба?

- Ти теж вважаєш, що мені треба вийти заміж аби тільки не виховувати сина самій?!

- Не кричи так. Сина розбудиш, - суворо промовив батько.

- Це ви позбавили мою дитину батька! Ви разом з Бондаренками розлучили нас, - сказала Агата, схлипнувши.

- Що тобі заважає зараз про все сказати? - запропонував батько.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍