Yevhenii Nahornyi - N.A.S.T.R.O.M.A., Yevhenii Nahornyi

Чарлі відчув, як холодок пробігає по його спині, коли він почав підозрювати, що вода може не бути тим, чим здається. Він оглянув навколишній ліс, де кожна рослина виглядала незвичною і потенційно небезпечною. 
— Ми можемо продовжити рух, але я не можу сказати, що це буде безпечним, — відповів Чарлі, знову оглядаючи озеро. — Якщо це місце таке… дивне, може, не варто наближатися більше. 
Марк кивнув. Він розумів, що кожен їхній крок на цій планеті може бути останнім. Вони залишили це місце і вирушили далі, в глибину лісу, де тіні дерев ставали все густішими, а звуки природи змінювалися, створюючи відчуття, що хтось їх спостерігає. 
Дорога була важкою і довгою, але Чарлі і Марк не відступали, не давали собі слабину. Вони знали, що кожен наступний крок наближує їх до мети. 40 кілометрів — це не така велика відстань, але в умовах чужої планети це було справжнім випробуванням. Вони продовжували рухатися, тримаючи напрямок на шатл, заздалегідь спланувавши короткі зупинки для відпочинку і перевірки своїх припасів. Чарлі неодноразово перевіряв планшет, на якому було зазначено місце аварії. Поки що нічого не змінилося, і координати залишалися сталими, що давало їм певну надію. 
Кожного разу, коли вони проходили повз нові рослини або дерева, Марк уважно їх оглядав, намагаючись зрозуміти, чи не може одна з них бути небезпечною. Час від часу він зупинявся і робив записи у своєму планшеті. Йому було цікаво, чому ця планета була настільки схожа на Землю, але водночас така чужа. Чарлі помітив, як його друг став більш зібраним і зацікавленим у кожному кроці. 
Вони неодноразово чули звуки диких тварин, які долинали з лісу. Ці звуки не були схожими на те, що вони звикли чути вдома. Здавалось, що вся планета живе своєму власнім ритмі, а ці створіння, які її населяли, зовсім не були схожими на звичних земних мешканців. 
Через кілька годин вони натрапили на нову перешкоду — широку річку, що перепліталася з численними струмками. Вода була мутною, але Чарлі не міг не зауважити, як вона сильно тече. Щоб продовжити рух, їм доведеться перебратися через неї. 
— Здається, нам доведеться перетнути цю річку, — сказав Чарлі, уважно оглядаючи береги. 
Марк знову зупинився і пригадав те, що він бачив у озері. 
— Треба бути дуже обережними. Якщо це місце хоч якось схоже на попереднє озеро, ми не можемо просто стрибати в воду, — застеріг він. — Ніхто не знає, що нас може чекати там. Слід знайти інший спосіб. 
Чарлі переглянув річку і її швидкий потік. Він знав, що прямо йти через таку річку буде небезпечно, навіть з їхніми здібностями. Але вони мали мало вибору. 
— Потрібно шукати місце, де можна пройти. Можливо, буде легше подолати її в тому місці, де течія не така сильна. Давай розшукаємо місток або переправу. Тільки не впускай пильність, нам ще залишилось небагато. 
Знову відчуваючи підвищену небезпеку, вони вирушили до річки, намагаючись оцінити всі можливі варіанти, як перейти на інший бік. Чарлі почав прокладати шлях, озираючись на Марка, сподіваючись, що їхній план не обернеться новими труднощами на цьому чужому світі. 
Після кількох годин, що вони йшли уздовж річки, в середині лісу раптово з'явився новий, захопливий краєвид. Річка різко змінювала своє річище, і перед ними відкривався величезний водоспад. Вода з гірського струмка стрімко падала, розбиваючись об каміння внизу, створюючи хмари дрібних бризок. Це виглядало неймовірно — природне чудо цієї планети, яке зачаровувало своєю красою і величчю. 
Марк зупинився, дивлячись на це диво природи. Його очі широко розплющилися, але відчуття тривоги, що вони знаходяться в чужому світі, не відпускало. Він помітив, що вода тут була значно чистіша й прозоріша, ніж в інших частинах річки, та все ж обережність залишалася головним пріоритетом. 
— Це неймовірно, — прошепотів він, спостерігаючи за падаючими водами, що злітали в повітря і потім знову зливалися у швидкі потоки внизу. 
Але його увагу відвернув щось інше. Він поглянув у небо, і його погляд зупинився на кількох великих створіннях, які, здається, летіли високо в небі. Вони рухалися плавно, не виявляючи жодної мети чи конкретної траєкторії. У їхньому польоті була дивна велич, а самі вони нагадували гігантських комах, хоча і з деякими ознаками тварин. Марк намагався розглянути їх детальніше, але через відстань і невизначеність його припущення так і залишилися неясними. 

— Ти бачиш це? — запитав Марк, не зводячи погляду з неба. 
Птерос в порівнянні з людиною Чарлі поглянув вгору, але не зміг добре розібратися в тому, що було насправді. Він лише кивнув. 
— Так, бачу. Але я не знаю, що це. Може, це якась форма життя цієї планети. Тільки не знаю, чи варто нам шукати їх ближче. 
Марк все ще був під враженням від того, що він побачив, але Чарлі повернувся до практичної частини їх подорожі. 
— Нам потрібно знайти місце для переправи через річку. Марк зітхнув. Він знав, що для того, щоб продовжити шлях, їм треба не тільки знайти переправу, але й рухатися вгору по течії річки, що обіцяло бути важким і виснажливим. 
— Якщо ми підемо вгору по річці, буде складніше, але так ми точно зможемо знайти місце, де річка ширша або є природний міст, — відповів він, озираючись навколо.

Чарлі замислився, розглядаючи можливі варіанти. Річка була дуже глибока й швидка, і хоча вони могли пройти її, але це вимагало значних зусиль. 
— Ти правий, — погодився він. — Але перед тим давай принаймні переночуємо. Нам треба трохи відпочити. 
І, до того ж є сенс перевірити наші припаси і запаси енергії. Краще підготуватися до ночівлі. 
Марк кивнув, і вони вирішили зупинитися. Чарлі почав шукати місце для їхнього табору, поки Марк, відчуваючи втому, сів на камінь і витягнув з рюкзака запаси. Вони розклали невелике багаття, яке дозволяло створити атмосферу затишку в цьому незвичайному лісі. Марк обережно скинув з себе рюкзак і почав обробляти їжу, яку вони забрали з капсули порятунку. 
Ніч швидко наступала. У повітрі віяло прохолодою, але не настільки холодно, щоб стати нестерпним. Чарлі забрався під дерево, розклавши спальник і поклавши руку на планшет, щоб стежити за сигналами від шатла. 
— Зрозуміло. Якщо на ранок все залишиться так, як є, ми продовжимо шлях, — сказав Чарлі, перевіряючи координати. — Але спочатку потрібно підготуватися до підйому. 
Марк подивився на нього і засміявся. 
— Якщо ми знову вперше зустрінемо що-небудь небезпечне, я тільки сподіваюся, що ми будемо готові. 
Обидва посміхнулися, але в глибині душі вони знали, що найбільша небезпека на цьому етапі не в тому, що вони побачать, а в тому, що буде далі. Їм належало пройти через ці випробування, і вони не мали права на помилку. Ніч була тиха, і поки Марк дивився на небо, знову бачачи тінь великих створінь, що зникали в небесах, він не міг не відчути ще більшу тривогу. 
На світанку Марк і Чарлі вирушили в дорогу, залишивши позаду тимчасовий табір. Небо вже забарвилося ніжними відтінками рожевого та блакитного, а над лісом пролітали дивні істоти, схожі на великих птахів чи крилатих рептилій. Обидва знали, що зволікати не можна: сигнал із шатла залишався їхнім єдиним шансом знайти ресурси або інших членів екіпажу. 
Йшли вони мовчки. Марк помітно краще тримався на своїй нозі, але все ще рухався повільніше, ніж зазвичай. Чарлі перевіряв планшет, на якому відзначався шлях до сигналу. Вони пройшли кілька годин, спостерігаючи за зміною ландшафту. Річка залишалася їхнім орієнтиром, і її спокійний плин супроводжував їх. 
Приблизно опівдні вони натрапили на природну арку — міст із каменю, перекинутий через річку. Арка здавалася досить надійною, але її висота і те, що вона була частково поросла чимось схожим на мох, насторожували. 
— Виглядає ризиковано, але це наш єдиний шлях через річку, — сказав Чарлі, зупинившись перед аркою. 
— Тоді підемо обережно, — відповів Марк. Його погляд ковзнув униз, де швидка течія річки розбивалася об каміння. — І без паніки. 
Вони перейшли через арку, намагаючись уникати слизьких ділянок. Вітер злегка хитав їх, але вони впоралися і з полегшенням ступили на інший берег. Чарлі витер піт із чола і перевірив планшет. 
— Ще 28 кілометрів, — повідомив він. — Якщо йти в такому темпі, до шатла ми доберемося завтра вдень. 
Марк, задивившись у густий ліс попереду, задумався вголос: