Інна Турянська - Бути другом, Інна Турянська

— Червоний лак, — сухо відповіла Віра все ще не випускаючи з поля зору Степана.

— Це я бачу, — сказав їй Артур все ще утримуючи її руку, — Де подівся молочний? 

— Не подобався, — швидко всміхнулася йому дівчина висмикуючи свою руку, — Люблю червоний, — пояснила спокійно. 

— Чому ж не сказала?

— Хм…, — прижмурила вона очі і загадково приклавши палець до губ, — Боялася тобі не сподобатися, – зрештою відповіла.

Артур мовчки склав руки на грудях, вивчаючи її обличчя. Хто вона його дівчина? 

— І коли ж ти була справжньою, Віро? Коли саме ти була щирою, гм? — питав шукаючи її погляд, — Тоді чи тепер? 

Дівчина лиш вигнула і губи і запитала:

— А ти? Твоя пропозиція щодо мене була щирою? Справжньою, чи може ти вже передумав? – знову хитро примружила вона очі.

— Ні, — впевнено відповів Артур, — Моя пропозиція була щирою.

— Ну от і добре, — всміхнулася Віра, – Це ж просто колір нігтів, ми ж не будемо через це сперечатися? – всміхалася.

Чоловіку було якось неприємно. Він не любив, коли щось виходило з під його контролю. А Віра це не щось. Гіркий досвід з минулого підказував, що керувати кимось погано, тому зараз він намагався керувати собою. 

— Якщо на наступний раз ти захочеш зробити манікюр не такого кольору як хотітиму я, так і скажи. Я згідний оплатити будь-який, крім того, який сховався за брехнею, — говорив Артур твердо і не так ніжно, як завжди. 

— Я тебе зрозуміла…милий, — останнє слово вона вимовила особливо солодко і закріпила поцілунком. Потім потягнулася за келихом, але Артур зупинив її рухом руки. 

— Я думаю це зайве, — пояснив він.

— О, то значить вмикається авторитарний режим, — хмикнула Віра вигинаючи губи, — Так швидко? — питала, все ж повертаючи келих на місце.

Артур лиш мовчки стис кулаки. Його дівчина наче навмисно била по найболючішому? Хто вона? Ну вже точно не простачка, якою показала себе на першій зустрічі. Чи шкодував він про те, що так швидко запропонував їй бути з ним? Ні, але постійно відчував якийсь неприємний осад. Вона сподобалася йому і це нічого не змінює. І взагалі, враховуючи багаж минулих гріхів, він цілком справедливо отримує, те що отримує. 

###