Mira - Крок за кроком до тебе, Mira

14Глава 14: Вибір між минулим і майбутнім

Наступні дні стали для Марини періодом затишшя, що ніби не належало їй. Всі думки поверталися до того, що вона дізналася від Максима. Його слова про минуле, про жертви, про його боротьбу з самим собою та тими, хто тримав його у своїх руках, залишалися в її голові, як неприємна тінь. І все ж щось у ньому — той самий Максим, з яким вона познайомилася на самому початку, — залишалося незмінним.

Вона вирішила, що потребує часу, щоб все переосмислити. Але навіть цей час здавався їй непотрібним — у ньому не було простору для сумнівів, було тільки одне питання: чи варто їй продовжувати бути з ним? І що вона готова жертвувати заради цього вибору?

Але те, що сталося того вечора, змусило її змінити все.

Це була звичайна вечірня прогулянка. Погода була прохолодною, і Марина любила гуляти сама, дозволяючи думкам забрати її подалі від міста. Вона йшла парком, думаючи про все, що сталося, коли почувся звук кроків позаду. Вона обернулася і побачила Максима.

— Ти не повинна бути тут, — сказала вона, намагаючись залишити голос рівним. — Я думала, що ти даєш мені простір.

Максим зупинився, кілька кроків залишалося між ними, але він не відходив.

— Я знаю, — його голос був м’яким, але впертим. — Ти маєш право на це, але я не можу залишити все на цьому. Ти не можеш просто піти, Марина. Ти — частина того, що я хочу в своєму житті.

Вона закрила очі, відчуваючи, як її серце б’ється швидше. Її мова тіла хотіла відштовхнути його, але глибоко всередині вона відчувала, як ці слова торкаються її душі. Як це можливо? Як це можливо після всього, що сталося?

— Ти не можеш просто вирішити за мене, — тихо відповіла вона. — Я не знаю, чи зможу я все це пробачити. Я не можу просто закрити очі на все, що ти мені сказав.

Максим наблизився, і його погляд був таким проникливим, що вона не могла уникнути його.

— Я не прошу тебе пробачити мене зараз, — сказав він. — Я прошу тебе дати мені шанс змінитися. Я прошу тебе дати нам шанс. Щоб я довів тобі, що я інший. Що я готовий віддати все, аби бути з тобою.

Марина відчула, як важка й холодна стіна між ними почала руйнуватися. Вона знала, що цей момент буде вирішальним. Чи зможе вона пробачити йому те, що він зробив? Чи зможе вона дати йому шанс, який він так пристрасно просив?

Але що важливо — чи буде вона готова ризикувати своїм серцем знову?

Вона зробила крок вперед, і їхні погляди зустрілися. Його очі були повні сумнівів і надії одночасно, а її серце боролося з емоціями. Вона відчула, як її дихання стало важчим, і всі сумніви почали відходити на другий план.

— Я не знаю, що буде далі, Максим, — сказала вона. — Я тільки знаю, що більше не можу бути тією, ким була раніше. Але я готова дати нам шанс. Тільки, будь ласка... не розчаруй мене знову.

Максим наблизився і обережно взяв її за руку, його дотик був теплим, ніжним.

— Обіцяю, що не розчарую. Я буду боротися за нас. За тебе.

Марина відчула, як серце її відновлюється. Вона знала, що це не буде легким шляхом, але, мабуть, вони могли пройти його разом. Вона була готова відкрити своє серце для нього ще раз, навіть якщо це означало пройти через випробування, які могли б змінити їх обох назавжди.

І, може, цього разу, вибір між минулим і майбутнім став менш складним, тому що вона вже знала, що готова відкрити двері свого серця для нового початку. Тільки разом вони могли створити щось нове, поза межами всіх темних таємниць.

Максим відпустив її руку і взяв її за плечі, притягуючи до себе, але цього разу її серце не билося в страху. Вона була готова любити, незважаючи на все.

— Я готова, Максим. Тільки разом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍