Олег Петренко - Океанаріум, Олег Петренко

Пінгвіни коли їм набридають розваги та різні ігри, то вони починають плавати в не великому басейні, що знаходиться в акваріумі, і граються один на одного, а потім знову втікають і під погоні, коли хтось когось хоче наздогнати, починають танцювати та співати. Не завжди можуть довго плавати і щоб від усього відпочити лягають на саме дно басейну і довгий час перебувають під водою, а на поверхні нікого не лишається і люди, що приходять у другу кімнату, дивуються відсутності тварин і нічого тривалий час не розуміють, доки хтось із пінгвінів не з'явиться з під води та не вийде на поверхню акваріуму, а потім відвідувачі з усмішкою дивляться та сміються з жарту пінгвінів.

Поруч з акваріумом пінгвінів знаходиться акваріум черепахи, яка ніколи не пересувається повільно, а завжди, якщо вона хоче змінити місце у своїй оселі, то робить це швидко і майже непомітно. Черепаха має великі розміри і швидка в ходьбі, а найчастіше вона сидить на одному місці і не рухається. Уперта та самотня і вже стара для забав, але іноді посміхається. Вночі також черепаха сидить на одному місці і не бере участі в розвагах. Усі розважаються, танцюють і співають, а вона так і сидить на одному місці і все що робить, це спостерігає за всіма та посміхається.

Коли приходять люди подивитися на неї, то вона ховається за великими рослинами, що знаходяться в акваріумі, та іноді витягує голову вперед, щоб подивитися, чи пішли люди, чи ще хочуть на неї подивитися. Пінгвіни хотіли навчитися як черепаха бігати але ні в кого нічого не вийшло. Усі спроби були марними. Буваю так, що черепаха протягом доби стоїть на одному місці й не рухається. Їй цього вистачає і подобається таке життя.

Радіє тому що має у своєму акваріумі великі морські рослини, а в інших мешканців їх немає. Одній їй важко, але вже звикла до самотнього життя. У ночі з акваріума чути тихі звуки і ніхто не розуміє що це за дивні звуки лунають з-за скла, а це пісні черепахи, яка співає тихі пісні і через те, що вони тихі, ніхто нічого не розуміє. Не виходячи з акваріума, вона спілкується з іншими тваринами, які перебувають з іншого боку, а потім після недовгої бесіди знову повертається на своє місце і також продовжує сидіти на одному місці до самого світанку. Повільний і тихий голос незрозумілих слів завжди лунає з-за скла. Про що вона співає? Цього ні хто не розуміє. Хто хоче той слухає незрозумілі звуки, намагаючись щось зрозуміти, але таких охочих мало. Крокодил іноді повертає в її бік голову і нічого не сказавши знову повертається у світ своїх мрій. Така в неї доля. Живе одна і постійно сидить на одному місці та вночі співає незрозумілі нікому пісні.

Сергій спочатку підійшов до великого басейну, який стояв посеред кімнати, а в ньому плавали великі чорні скати, що завжди тримаються на плаву, та опустив руку у воду, а вони побачили Сергія одразу всі й одночасно піднялися на поверхню та подивилися на нього. Посміхнувся і був радий бачити, як скати зраділи його приходу на роботу. Один скат, який був найближче до Сергія, підняв хвіст, а Сергій подивився на нього і сказав:

- Доброго ранку, мої дорогі друзі.

Скат знову помахав хвостом і Сергій сказав:

- Напевно, ти більше за всіх хочеш їсти. Хочеш їсти? Зачекай ще кілька хвилин, поки я спочатку всіх обійду і подивлюся, що у вас усе гаразд, і що за ніч із вами нічого не трапилося.

Скат знову помахав хвостом:

- Мені потрібно подивитися на кожного з вас, а коли я подивлюся на всіх вас, то тоді я візьму їжу і погодую вас. У вас попереду ще цілий день і ви не повинні бути голодними. Зачекайте трохи. Я скоро повернуся.

Сергій подивився на скатів, а ті тямущі й одразу повернулися під воду. Подивився на пінгвінів, а ті почали махати крилами і видавати різні звуки. Усміхнувся, а пінгвіни почали плескати крилами, а потім сказав:

- Ви дуже раді мене бачити? Я теж дуже радий вас бачити. Як у вас справи? Я думаю, що у вас усе добре, як і в мене.

Сергій усміхнувся і підійшов до акваріума крокодил. Подивився і на зрозумів нічого:

- Що з тобою?

Крокодил не звернув уваги й далі дивився великими очима в сновидіння далеких мрій.

Сергій:

- Тобі дуже сумно. Я тебе розумію, але я нічого не можу зробити. Вибач мені. Я скоро повернуся і принесу тобі що-небудь поїсти.

Сергій подивився на очі крокодила:

- У тебе сумні очі. Посміхнися, скоро відкриття і до нас прийдуть відвідувачі.

Крокодил не ворухнувся і далі продовжував сидіти на одному місці й дивитися далеко в далечінь. Подивився на крокодила сумними очима і пішов далі в наступну кімнату.