Євген Дмитренко - Прочитай мене!, Євген Дмитренко

У старому лісі, між високих хвойних дерев, знаходиться школа для звіряток. А у тій школі навчаються дітки усіляких тваринок: лисичок та вовків, зайчиків та хом’ячків, білочок та черепашок. І є в тій школі вчителі, які вчать писати та читати; є директор та завуч, коридори та класи, зошити та книги, уроки та перерви… та все-все-все інше, що є у звичайних школах.

І от якось на уроці, запитав вчитель у першокласників, хто їхній найкращий друг, і всі вони одразу почали вигукувати.

— Мій найкращий друг Антон, ми з ним граємо у бадмінтон! — сказав маленький сірий вовк Степан.

— Моя подруга Іринка, дала мені мандаринку! — мовила руда білочка Катерина.

— А у мене, а у мене, найкращий друг хом’як Євген є! — вигукнуло мишеня Михайло.

Всі, всі, всі розповіли про своїх друзів, окрім одного маленького зайчика Івана.

— Ну що, Іване, а хто твій найкращий друг? — запитав вчитель.

Усі звірята притихли, бо ж цікаво стало, адже з Іваном, через його на-а-айдовші вуха у класі, ніхто не хотів товаришувати.

Підійнявся зайчик, подивився на однокласників, та й мовив:

Хто мій найкращий друг? Найкращий друг це тато!
Кращого не знайдеш — татко, він як свято!
Кожен день його чекаєш, кожен день йому радієш,
Коли поряд — обіймаєш й довгі вуха свої грієш.
Він приходить пізно та йде з дому рано.
Але тато завжди поряд, коли мені погано.
Міцно обійме сина, з краплиною сльози.
Кращих друзів не знайти, ніж наші батьки.

Хто мій найкращий друг? Найкращий друг — матуся!
Поряд з ненькою рідненькою, я нічого не боюся!
Ні темряви вночі, ні зливи за вікном,
Я відчуваю захист під маминим «крилом».
І хоч я вірних друзів у класі не знайшов,
Я знаю, що завжди зі мною мамина любов.
Вона обійме сина, з краплиною сльози.
Кращих друзів не знайти, ніж наші батьки.

І тоді, інші звірята поаплодували зайчику, бо ж кожен з них любив своїх батьків. Усім їм стало соромно, через те, що вони не хотіли товаришувати з ним.

Відтоді у зайчика з’явилося дуже багато нових надійних друзів.