Tadelia Ross - Реліквія, Tadelia Ross

— Що в тій коробці?

— Там купа книжок.

— Про що вони? 

— В основному наукові книжки, які я читала в школі. Батьки прислали, бо продають будинок і їдуть закордон.

— Можна мені одну почитати? - чоловік потягнувся до коробки, але дівчина затулила її собою.

— Ні. Не думаю, що тобі буде цікаво таке читати.

— Чому? Я теж цікавлюся наукою останні сто років.

— Не можна, я не даю свої книги нікому.

— Ти щось приховуєш? У тебе такий вид ніби там щось заборонене. - її очі розширилися від його слів і вона міцніше втиснулася спиною до коробки.

— Там нічого такого немає. 

— Тоді чому я не можу їх почитати?

— Можливо, ці книги змусять тебе розчаруватися в мені.

— Ти не хочеш аби я рочаровувася у тобі? - він підійшов ближче до неї та поставив свої руки на поличку по обидві сторони дівчини, ніби беручи її в полон. Їх обличчя були в лічених сантиметрах одне від одного.

— Я просто не хочу, щоб ти їх читав. - він не помітно витягнув одну книгу з вже відкритої коробки і відійшов від дівчини. Її очі розширилися і вона хотіла забрати книгу, але чоловік підняв її до гори так, що дівчина не могла дістати і почав читати назву, а тоді анотацію.

— Тож це ти називаєш науковою книгою. Цікаво.

— Віддай, кажу. - вона намагалася дотягнутися до книги і не помітила, як її одна рука лежала на пресі чоловіка, а його рука тримала її за талію. Едвін сміявся читаючи момент з книги. А тоді різко поцілував її в губи, втіливши сцену з книги у реальність. 

       Дівчина була шокована та ніби заціпеніла на місці. Чоловік вже поклав книгу та підтримував дівчину за шию та талію. За кілька секунд поцілунку дівчина не могла відмовитися від насолоди, тож обвила його шию руками та піддалася вперед, щоб скоротити відстань між ними. 

— Очманіти! - Софія майже зірвалася на крик від захоплення і з посмішкою споглядала за ними, чим відірвала їх від поцілунку. Вони збільшили відстань між собою, та кілька секунд дивлячись одне на одного та перебираючи варіанти всього, що вони могли зробити в цій ситуації. Чоловік неохоче прибрав руку з талії дівчини та трохи відступив.

— Софі, ти казала будеш пізніше. - Емі перша почала говорити повернувшись в сторону подруги. 

— Схоже нас чекає дуже серйозна розмова. - подруга хитро всміхалася та поставилася сумочку на комод. - Я така голодна. Поговоримо за вечерею, втрьох.

Права відмовитися вони не мали, бо дівчина добре знала свою подругу, та не відчепиться, поки не взнає всього. Вечір обіцяв бути цікавим.