Волтер Айзексон - Стів Джобс

Джобса цей проект особливо захоплював, адже він сам дуже любив музику. Ті музичні плеєри, що вже були на ринку, як він уважав, мало чого були варті. Філ Шиллер, Джон Рубінштайн та решта команди у цьому з ним погоджувалися. Працюючи над iTunes, вони нівроку побавилися з Rio та іншими програвачами, на чию адресу пролунало чимало «теплих слів».

— Ми сиділи навколо та побивалися: «ІЦо за непотріб!» — пригадує Шиллер. — Неможливо було розібратися, як ними користуватися, до того ж у плеєрі поміщалося не більше шістнадцяти пісень.

Восени 2000 року Джобс почав їх підганяти з тим плеєром, але Рубінштайн відповів, шо вони ше не мали всіх необхідних деталей. Він попросив Джобса зачекати. За кілька місяців Рубінштайн зумів підігнати підходящий невеликий рідкокристалічний екран і літіє-во-полімерний акумулятор. Найскладнішим завданням виявилося добути диск-накопичувач інформації, який був би доволі малий, але водночас мав достатньо пам’яті, шоби зробити плеєр кращим за своїх попередників. У лютому 2001-го Рубінштайн поїхав у відрядження до Японії, щоби відвідати там постачальників Apple.

У кінці однієї зустрічі в Toshiba інженери згадали про свій новий виріб, над яким у лабораторії все ще працювали. Пристрій мав бути готовий до червня того року, але вони не дуже знали, що з ним робити. То був маленький, десь п’ятисантиметровий у діаметрі цифровий накопичувач (розміром зі срібний долар), в якому могло поміщалося до п’яти гігабайтів інформації (або тисяча пісень). Коли інженери з Toshiba показали його Рубінштайну, він знав одразу, як його можна використати. Тисяча пісень у кишені! Чудово. Але обличчя його було незворушним. Джобс тоді також був у Японії, виголошував головну промову на виставці Macworld у Токіо. Того вечора вони зустрілися в готелі «Окура», де Джобс зупинився.

— Тепер я знаю, як це зробити, — повідомив його Рубінштайн. — Все, що мені потрібно, це чек на десять мільйонів доларів.

Джобс йому негайно виписав чек. Тож Рубінштайн почав перемови з Toshiba, добиваючись ексклюзивних прав на всі до єдиного диски, які Toshiba зможе виготовити, та почав шукати когось, хто зумів би безпосередньо очолювати розробницьку команду цього проекту.

Тоні Фейдел — то був зухвалий підприємливий програміст із кі-берпанковою зовнішністю та приємною посмішкою, який заснував три фірми, ще будучи студентом Мічиганського університету. Він пішов працювати на виробника кишенькових комп’ютерів General Magic (де зустрів біженців з Apple. Евді Герцфельда та Білла Еткінсона), а потім провів не найкращі часи у Philips Electronics, де йому доводилося протистояти солідному стилю компанії своїм вибіленим коротко стриженим волоссям і бунтівною вдачею. В нього були ідеї щодо створення кращого цифрового музичного плеєра, які він безуспішно пропонував RealNetworks, Sony та Philips. Одного разу Тоні катався на лижах зі своїм дядьком у Колорадо, і коли він саме піднімався вгору, задзвонив його мобільний телефон. То був Рубінштайн, який йому повідомив, що Apple шукає когось, хто міг би працювати над «невеликим електронним пристроєм». Фейделу впевненості не бракувало, і він почав себе розхвалювати, заявивши, що прекрасно в таких розбирається. Рубінштайн запросив його до Купертіно.

Фейдел гадав, що його наймають для роботи над персональним цифровим записником, якимось наступником Newton. Але коли він зустрівся з Рубінштайном, то мова швидко зайшла про iTunes, який три місяці тому як вийшов.

— Ми намагалися якось поєднати існуючі МРЗ-тшееря з iTunes, але вони нікудишні, геть нікудишні, - сказав йому Рубінштайн. -Гадаємо, нам треба створити власну версію.

Це нестямно потішило Фейдела;

— Я дуже захоплювався музикою і намагався щось подібне робити у RealNetworks, я також пробував поєднати МРІ-плеєр із кишеньковим персональним комп’ютером.

Він погодився взяти участь у проекті, принаймні в якості консультанта. Після кількох тижнів І^бінштайн став наполягати, щоби він влаштовувався на роботу в Apple за всіма правилами, якщо хоче вести ту команду. Фейдел опирався — він дуже цінував свободу. А Рубінштайна дратувало, що Фейдел ніяк не може визначитися.

— Це одне з найважливіших рішень твого життя, - сказав Рубінштайн. — Ти ніколи не пожалкуєш.

Рубінштайн вирішив підштовхнути Фейдела нарешті зробити вибір. Він зібрав у кімнаті близько двадцяти людей, які були залучені до того проекту. Коли Фейдел зайшов, Рубінштайн сказав:

— Ми нічого не робитимемо, поки ти не підтвердиш, що повністю з нами. Ти працюєш над цим чи ні? Мусиш вирішити зараз же.

Фейдел глянув Рубінштайну прямо у вічі, потім обернувся до аудиторії й сказав:

— В Apple люди завжди під примусом підписують угоди?

На якусь мить він замовк, потім сказав «так» і з неохотою потис Рубінштайнові руку.

— Це залишило певний осад у стосунках між мною та Джоном на багато років, - пізніше згадував Фейдел.

Рубінштайн підтверджував:

— Не думаю, що він це мені вибачив.

У Фейдела і Рубінштайна стосунки складалися не надто добре

— кожен із них уважав себе батьком iPod. З погляду Рубінштайна, це було завдання, яке йому доручив Джобс, і він знайшов диск-накопичувач Toshiba, розібрався з екраном, батареєю та інпшми ключовими елементами. А потім привів Фейдела, щоби зібрати то все до купи. Рубінпп’айн та інші, кому не подобалися чванькуватість і нерідке пустослів’я Фейдела, почали його називати «Тоні Патякало». З погляду ж Фейдела, у нього були не менш вагомі підстави вважати себе творцем iPod. Адже ще до Apple в нього були ідеї та напра-цювання стосовно класного А/Р5-плеєра, який він демонстрував і іншим компаніям. Дискусія навколо питання, хто більше заслуговує на право називатися батьком iPod, не вщухала протягом років — у статтях та інтерв’ю у різних ЗМІ, у Всемережі та навіть у Вікіпедії.

Проте в наступні кілька місяців Рубінштайн і Фейдел були надто зайняті, щоби сваритися. Джобс вимагав, щоби iPodm Різдва був уже в продажу, а це означало, що пристрій мав бути готовий на жовтень, коли планувалося його представлення. Вони звернули увагу на виробників MPJ-програвачів, чиї моделі могли б стати основою для розробки Apple. Зупинилися на невеличкій компанії PortalPlayer, Фейдел сказав тоді їхній команді:

- Це проект, який змінить навіть нашу компанію. За десять років від сьогодні Apple буде асоціюватися не так із комп’ютерами, як із музикою.

Він переконав їх підписати ексклюзивну угоду, і його колектив почав усувати недоліки PortalPlayer. складне управління, мала ємність батареї та нездатність творити пісенні збірки на більш ніж десять позицій.

В яблучко!

Деякі наради