Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

жовтими пов’язками на рукавах, які шикували натовп, упорядковуючи ряди за зростом.

Нарешті американці вирішили, що сідати вже можна. Сіре страховище з крилами, ширшими за злітну смугу, знизилося й приземлилося, проїхавши між рядами фюзеляжів АНів і ТУ, покинутих по краях літного поля.

Ґа поставив машину біля того ангара, де їх із доктором Соном допитували після прибуття з Техасу. Ключ із запалювання не виймав. Дівчинка несла материні вбрання, а хлопчик вів на повідку собаку. Сан Мун несла гітару , а командир Ґа - футляр від гітари . Помітив, що вдалині під уже не раннім сонцем топталися ще якісь юрми.

Коли вони підійшли, Великий Керівник радився про щось із командиром Паком.

Побачивши Сан Мун, Великий Керівник жестом звелів їй підняти руки, щоб було краще видно вбрання. Підходячи до нього ближче, вона покрутилася, і сліпучо-білий поділ чхіми злетів і покружляв із нею. Потім актриса вклонилася. Великий Керівник вийняв два срібні ключі й помахом руки вказав на зменшену копію храму Похйон, із червоними колонами та широким дахом із піднятими кутами. Хоча будівля була не більша за будку для перевірки документів, кожна її деталь була виконана тонко й точно. Великий Керівник вручив Сан Мун один із ключів, а другий поклав у кишеню. Сказав актрисі щось, чого Ґа не почув, і Сан Мун уперше за цей день розсміялася.

Тоді Великий Керівник звернув увагу на командира Ґа.

- А ось і чемпіон країни з тхеквондо! - проголосив він.

Натовп закричав: «Ура!», від чого Брендо замахав хвостом.

Командир Пак додав:

- І він привів найлютішого у світі пса!

Коли засміявся Великий Керівник, засміялися всі.

Ґа подумав: коли Великий Керівник гнівається, це виявляється ось так.

Літак із гуркотом підкотив до них, до нього повільно під’їхали трапи, розраховані на значно менший літальний апарат. Великий Керівник звернувся до командира Ґа, щоб поговорити з ним більш-менш особисто.

- Американці прибувають не щодня, - мовив він.

- Відчуваю, сьогодні особливий день, - відказав Ґа.

- Справді, - мовив Великий Керівник. - У мене відчуття, що після цього все зміниться для нас усіх. Я люблю такі можливості, а ви? Нові початки, свіжий старт… - Великий Керівник здивовано дивився на Ґа. - Ось ви ніколи мені не казали, а мені завжди було цікаво: як же ви вийшли з тієї в’язниці?

Ґа подумав, чи не нагадати Великому Керівникові, що вони живуть на тій землі, де людей навчено приймати будь-яку дійсність, яку їм дають. Думав, чи не поділитися, що існує лише одне покарання, і покарання абсолютне, для того, хто ставить дійсність під питання, що людина може опинитися у великій біді лише за те, що помітить, що реальність змінилася. Це може спіткати навіть начальника табору, і він не ризикуватиме.

Але Ґа сказав:

- Я вдягнув форму командира й сказав ті самі слова, що й він. Начальник тримав на плечах важкий камінь. Його хвилювало тільки те, щоб йому дозволили скинути цей тягар.

- Так, але як ви змусили його зробити те, чого хотіли, - повернути ключ у замку й відчинити браму? Ви ж не мали над ним влади. Він же знав, що ви в’язень - ніхто, і звати вас ніяк. Але ви щось таке зробили, що він вас випустив.

Командир Ґа знизав плечима:

- Мабуть, начальник подивився мені в очі й побачив там, що я тільки-но переміг найнебезпечнішу людину в країні.

Великий Керівник засміявся:

- Отепер я бачу, що ви брешете! Бо ця людина - я.

Ґа й собі засміявся:

- Ваша правда!

Величезний літак підкочувався до терміналу. Із наближенням, щоправда, його двигуни поволі затихали, і він зупинився. Натовп вдивлявся в темні вікна кабіни, чекаючи, що пілот поведе машину в бік двох працівників аеропорту, котрі помаранчевими жезлами подавали йому знаки. Натомість літак увімкнув праві двигуни й став розвертатися назад до злітної смуги.

- Вони що, відлітають? - не зрозуміла Сан Мун.

- Ці американці просто нестерпні, - промовив Великий Керівник. - Чи є якісь межі їхній ницості? Чи існує для них така підлість, якої вони не вчинять?

Літак проїхав назад злітною смугою, розвернувся, готуючись до злету, - і вимкнув двигуни. Поволі відкрився величезний ніс потвори й висунувся гідравлічний вантажний трап.

Літак тепер стояв майже в кілометрі від них. Командир Пак лайкою переганяв громадян-зустрічальників до літака. На сонці його шрами блищали рожевим і просвічували. Загін дітей покотив свої бочки до злітної смуги, юрба розступилася й зімкнулася за ними. Серед натовпу де-не-де маячили кілька автонавантажувачів і особиста машина Великого Керівника. Позаду залишилися музиканти, барбекю й виставка сільськогосподарської техніки КНДР. Командир Ґа бачив, як товариш Бук на жовтому автонавантажувачі намагався пересунути «храм» для перевдягання Сан Мун, але споруда виявилася занадто важкою. Та озиратися було не можна: у спину дихав командир Пак.

- Невже ніщо не здатне надихнути американців? - питав Великий Керівник, поки вони сунули до літака.

- Скажу я вам, ніяке піднесення їм незнайоме. - Він махнув рукою в бік терміналу. - Ось погляньте на величну статую Кім Ір Сена, найвищого патріота, батька нашого народу, мого рідного батька. Погляньте на багряно-золоту мозаїку з полум’ям Чучхе - правда ж, так і горить у ранковому промінні? Але американці - ну де вони свій літак поставили?! Біля туалету для стюардес і ями, куди літаки відходи зливають!

Сан Мун почала пітніти. Перезирнулася з Ґа.

- Чи приєднається до нас та американська дівчина? - спитав у Великого Керівника Ґа.

- Цікаво, що ви про неї заговорили, - промовив Великий Керівник. - Як добре, що я нині перебуваю в товаристві найбільш корейської пари на цій землі - чемпіона з національного бойового мистецтва і його дружини, народної актриси. Чи можна поцікавитися вашою думкою з одного питання?

- Ми до ваших послуг, - відповів Ґа.

- Нещодавно, - мовив Великий Керівник, - я виявив, що існує операція, за допомогою якої можна повністю надати корейському оку європейського вигляду.

- Навіщо? - спитала Сан Мун.

- І правда, навіщо… - повторив Великий Керівник. - Невідомо навіщо, але така операція існує, мене запевнили.

Ґа відчув, що розмова заходить на таку територію, де можна несподівано зробити помилковий крок.

- О, дива сучасної медицини! - відбувся він загальником. - Прикро, що таке роблять із суто косметичною метою, коли стільки людей у Північній Кореї народжуються каліками і з вадами обличчя.

- Добре сказано, - промовив Великий Керівник. - Але ж досягненням сучасної медицини можна знайти й суспільно корисне застосування. Сьогодні на світанку я зібрав усіх хірургів Пхеньяна і