Маріанна Аріна - Шалена жінка та бос-недоумок, Маріанна Аріна

Глава 29

 

***

 

Через кілька місяців…

 

Чейз шаленів від обурення.

– Який пікнік на твоєму терміні вагітності? Що це за чергова маячня спала тобі на думку?

Період притирання двох темпераментних характерів останнім часом пішов на новий виток розвитку. Після того, як вони зіграли весілля та переїхали до нового будинку, у Кейт та Чейза почали виникати нові суперечки та розбіжності.

Можливо, їм варто було поїхати відпочити у весільну подорож. Але спочатку справи фірми не відпускали Чейза. А потім, на пізніших термінах вагітності, кудись далеко їхати Кейт заборонив  лікар. І заперечити проти цього вона вже нічого не могла. Та й сама розуміла, що краще не ризикувати.

Згодом Кейт помітила невтішну для неї закономірність. Чим більш помітним ставав її живіт, тим частіше і наполегливіше Чейз намагався залишити її вдома та обмежити будь-яку активну діяльність. Вона не могла дорікнути йому за відсутності ніжності та терпіння під час перепадів її настрою. Але чим далі, тим більше її дратувало, що Чейз тремтить над нею і відхиляє будь-які її ідеї чи пропозиції.

Чергова спроба Чейза стримати темперамент Кейт закінчувалася спалахом праведного гніву у відповідь з її боку. У такі моменти вона нагадувала, тепер вже чоловіку, що вона – не сіра миша та не покірне ягнятко. Що сидіти вдома вона не збирається, і тим більше не збирається обмежувати своє звичне життя. Особливо в зв’язку із тим, що в її житті в принципі не було нічого екстремального.

– Так! Я хочу пікнік! – спалахнула вкотре Кейт. – І я не розумію з якої причини ти встаєш на дибки? Я ж не з парашута збираюся стрибати. І не в якихось гонках хочу взяти участь. Я просто хочу зібрати наших друзів і в спокійній, підкреслюю спеціально для тебе, в спокійній і затишній атмосфері провести день. – Вона зупинилася, перевела дух і додала фінальним акордом. – І вистачить наді мною тремтіти ніби я кришталева.

Чейз метнув на неї похмурий погляд. Але вже кому, а йому точно краще за інших був відомий впертий і вибуховий характер дружини. Він чудово розумів, що чим більше на неї тиснутиме – тим сильніше отримає віддачу. А розгнівану руду бестію вже нічого не зупинить. Ні вагітність, ні статус дружини, ні якісь логічні докази. І що вона зробить у відповідь – невідомо навіть їй самій.

– Я проти. – пирхнув він, чудово розуміючи, що наполягати на своїй думці ще більше не можна. Кейт і так вже рознервувалася.

– А я «за»! – прилетіло його у відповідь. – Можеш не брати участь у пікніку, якщо тобі так важливо відстояти свою правоту.

Кейт демонстративно вийшла із кімнати. Іноді вона не розуміла, що находило на її чоловіка. Мабуть, частково в цьому була її вина. Вона дозволила йому занадто сильно опікуватися собою. А Чейз не бачив чи не хотів бачити меж допустимого і щоразу все більше намагався підлаштувати Кейт під свої правила та обмеження.

І, якщо до весілля, він ще стримував себе, то після нього все ускладнилося. Чи то Чейз вирішив, що Кейт нікуди від нього не подінеться, чи став вважав, що вагітність дружини дає йому додаткові козирі та аргументи. Але тепер вони сперечалися часто і мало не з кожного приводу.

Кейт стало дуже сумно і я вона не намагалася стриматися, сльози все одно покотилися по щоках.

Безглузда плаксивість. Нічого у вагітності не дратувало і не злило її так сильно, як сльозливість та стрибки настрою. До вагітності це взагалі було їй не властиво. І зараз вона ще й досі дивувалася тому, як за одну годину її настрій встигав зі стану абсолютного щастя скотитися до безпросвітного «всесвітнього» смутку.

– Кошеня, ти розумієш, що я хвилююся за тебе та дитину? – Почула вона за спиною і мало не загарчала у відповідь.

Звичайно, вона все розуміла. Тільки Чейз не розумів, що його турботи про неї було надто багато. Може інша і була б щасливою на її місці, але не Кейт з її характером. Вона мовчала, розуміючи, що суперечка зараз піде на друге коло. І це вже ставало нестерпним.

– Гаразд. – важко зітхнувши, здався Чейз. – Буде тобі пікнік. Але ти повинна пообіцяти, що не скакатимеш по галявині жвавою ланню.

Кейт пирхнула собі під ніс.

– Жвава лань з мене зараз так собі. Швидше – радісний бегемот. – Вона повернулася і Чейз побачив на щоках сліди від сліз.

– Чорт! – затиснув її у своїх ведмежих обіймах. – Вибач, кошеня, я не хотів тебе так засмучувати. Постійно забуваю наскільки вразливою ти стала. В одну хвилину – зі мною воює моя руда фурія. А в іншу – осторонь плаче сумний янгол.

Кейт обійняла його у відповідь, намагаючись заспокоїтись. І вже почала тихенько радіти майбутньому пікніку.

Усі друзі зберуться разом. Вона так за ними скучила. День пікніка обіцяє бути чудовим.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно