Вилки Коллінз - Жінка у білому

Обидві ці історії я розповім не зі слів, часто плутаних і непослідовних, самих оповідачок, а візьму з мого короткого і ясного підсумкового запису, що його я зробив для власного користування, а також для мого повірника. Таким чином, заплутаний клубок подій буде розплутано якнайшвидше та якнайрозбірливіше.

Історія Меріан починається там, де кінчається економчина оповідь.

Після від'їзду леді Глайд із дому її чоловіка економка розповіла міс Голкомб і про сам від'їзд, і про обставини, за яких це сталось. Лише через кілька днів (через скільки саме днів, місіс Майклсон не могла згадати, бо нічого тоді не записувала) надійшов лист від графині Фоско, де сповіщалося про раптову смерть леді Глайд у домі графа Фоско. Дати в листі не згадувались. Місіс Майклсон мала на власний розсуд або негайно повідомити міс Голкомб цю печальну вість, або зачекати, поки пані трохи піддужчає.

Порадившись із містером Доусоном (який доти, бувши сам нездоровий, не міг поновити лікарський нагляд за міс Голкомб), місіс Майклсон повідомила недужій скорботну звістку того самого дня, коли надійшов лист від графині, чи наступного дня. Не будемо зупинятися на враженні, яке справила на Меріан звістка про сестрину смерть. Варто лише сказати, що після цього вона ще три тижні не могла вирушати в дорогу. А коли минули три тижні, вона разом із економкою поїхала в Лондон. Там місіс Майклсон дала міс Голкомб свою адресу на випадок, якщо вона знадобиться в майбутньому, і жінки розлучились.

Попрощавшися з економкою, міс Голкомб негайно вирушила до юридичної контори Гілмора й Кірла порадитися з останнім, оскільки містер Гілмор був відсутній. Вона сказала містерові Кірлу про те, що вважала за необхідне приховати від усіх (включаючи й економку місіс Майклсон), про свої підозри з приводу обставин, за яких нібито сталася смерть леді Глайд. Містер Кірл, який ще раніше довів свою готовність по-дружньому служити інтересам міс Голкомб, поспішив навести довідки — ті, що їх дозволяв зробити делікатний і небезпечний характер дорученої йому справи.

Щоб вичерпати цю тему, слід згадати, що граф Фоско якнайлюб'язніше відгукнувся на лист містера Кірла, який від імені міс Голкомб цікавився невідомими його клієнтці подробицями смерті леді Глайд. Містер Кірл також зв'язався з лікарем Гудріком та обома служницями графа Фоско. З огляду на неможливість визначити точну дату від'їзду леді Глайд із Блеквотер-Парку, а також на підставі свідчень лікаря й служниць, добровільних пояснень графа Фоско та його дружини містер Кірл дійшов висновку, що підозри міс Голкомб не мають підстав. Він міг тільки припустити, що тяжкі переживання, викликані втратою сестри, плачевно відбились на її здатності тверезо мислити. І написав їй, що, на його думку, ті жахливі підозри, якими вона поділилася з ним, аніскільки не грунтуються на істинних фактах. Так почалось і закінчилось розслідування, яке провадив компаньйон містера Гілмора.

Тим часом міс Голкомб, повернувшись у Ліммерідж, зібрала там усі додаткові відомості, які тільки могла дістати.

Перше повідомлення про смерть небоги містер Ферлі отримав від своєї сестри, мадам Фоско, але і в цьому листі не були зазначені точні дати. Він дав свою згоду на сестрину пропозицію поховати небіжчицю поруч її матері на цвинтарі в Ліммеріджі. Сам граф Фоско супроводжував труну з останками леді Глайд у Камберленд і був присутній на похороні, що відбувся ЗО липня. На знак пам'яті й шани за труною йшли всі жителі села й околиці. Наступного дня надмогильний напис (попередньо накиданий, як кажуть, рукою рідної тітки покійної пані й схвалений головою родини, містером Ферлі) був викарбуваний на пам'ятнику, що стояв над могилою.

В день похорону й наступного дня граф Фоско гостював у Ліммеріджі, але містер Ферлі не побажав зустрітися з ним особисто. Вони поспілкувалися листовно. У своєму листі граф Фоско ознайомив містера Ферлі з подробицями хвороби й смерті його небоги. В цьому листі теж не вказувались дати, не було в ньому також ніяких нових фактів. Але в приписці до листа йшлося про одну варту уваги обставину. Ішлося про Анну Катерік.

Зміст приписки зводився ось до чого.

Спочатку містерові Ферлі повідомляли, що Анну Катерік (про яку він міг докладно почути від міс Голкомб, коли та приїде в Ліммерідж) вистежено і знайдено в околицях Блеквотер-Парку й повторно поміщено до психіатричної лікарні, звідки вона колись була втекла.

Це була перша частина приписки. А в другій частині містера Ферлі застерігали: душевна хвороба Анни Катерік загострилась від того, що вона довго перебувала на волі без медичної допомоги, і що її божевільна ненависть та підозріливість до сера Персіваля Глайда (яка й раніше була одним із найхарактерніших проявів її божевілля) не тільки збереглася, а й набула тепер нової форми. Нещасна була тепер у владі нової манії, пов'язаної з сером Персівалем, — вона видавала себе за його покійну дружину. Робила вона це, певне, для того, щоб дозолити йому та щоб повеличатись перед іншими хворими й доглядальницями в лікарні. Очевидно, ця ідея виникла в неї після того, як вона добилася таємного побачення з леді Глайд, під час якого спостерегла незвичайну випадкову схожість, що існувала між покійною пані й нею. Дуже й дуже малоймовірно було щоб їй повторно поталанило втекти з божевільні, але вона могла знайти якийсь спосіб докучати рідним покійної леді Глайд листами на цей випадок містера Ферлі й попереджали зарані, як ставитися до тих листів.

Коли міс Голкомб приїхала в Ліммерідж, їй показали цю приписку. А ще їй віддали одежу, в якій леді Глайд виїхала з Блеквотер-Парку, разом з іншими речами, що їх вона привезла з собою з дім своєї тітоньки. Мадам Фоско турботливо їх зібрала й переслала в Камберленд.

Такі були справи, коли міс Голкомб на початку вересня приїхала в Ліммерідж.

Небавом вона знов злягла в ліжко, хвороба її повторилась, ослаблені сили не витримали тяжкого душевного пригнічення, від якого вона тепер страждала. Через місяць, коли вона видужала, її підозри щодо обставин, за яких померла її сестра, зовсім не розвіялись. За цей проміжок часу вона не мала ніяких звісток від сера Персіваля Глайда, зате до неї доходили листи від мадам Фоско, яка вельми люб'язно цікавилася її здоров'ям від імені свого чоловіка й від себе. Замість відповідати на ці листи, міс Голкомб найняла приватного детектива для стеження за будинком у Сент-Джонз-Вуді та за його мешканцями.

Але нічого сумнівного не було виявлено. Ті самі наслідки дало й таємне стеження за місіс Рюбель. Вона