Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

Хлопець з насмішкою дивився на розгублене обличчя ректора. І тільки зараз Майя зрозуміла, як це все виглядає в його очах.

 — Я вам говорив не тримати мене в академії, — глузливо заявив Ельдар. — Ви забрали у мене свободу. Чому вирішили, що я не захочу забрати щось у вас?..

Батько здригнувся, немов йому за комір закинули лід. Кілька секунд він дивився на хлопця, посмішка якого стала задоволеним вищиром.

 — Ви думали, що все контролюєте, — продовжував Ельдар. — Хотіли мене використовувати. Чи здатні тепер?

Обличчя ректора відобразило щось таке, що Майя не зрозуміла. Але після він раптом люто вигукнув:

 — Підлий нелюд! Треба було вбити тебе відразу!

Батько розштовхав двох магів і накинувся на хлопця. Вони покотилися по підлозі. Найманці розгублено дивились на бійку, ніхто з місця так й не зрушив. Щобільше, розвиток подій їх явно розважав, бо кілька магів задоволено посміхалися. Майя помітила, як з кишені найманця, де стирчав хвіст Кароліни, щось спритно вискочило. Однак кінчик хвоста, як і раніше залишався на місці, і дівчина не знала, чи не здалося їй у напівтемряві.

 — Чого роти роззявили, ідіоти?! — обурилася Лісана. — Розділіть їх!

Троє магів взялися відтягувати учня і ректора в різні боки. Жінка вийняла з кишені сумки велику шпильку з круглою білою намистиною на кінці. Підійшовши до Майї, кольнула їй в плече голкою. Після чого подивилася на намистину, яка налилася кривавим, але потім знову стала білою. Лісана полегшено видихнула.

 — Непогано, Яхонте Червоний, — глянула вона на хлопця. — Вперше бачу, щоб дівчину намагалися збезчестити так благородно.

Ельдар тут же дістав удар по грудях, і, судячи з усього, він припав у рану, тому, що хлопець скривився від болю і важко видихнув.

Лісана розвернулася до Майї й витягнула руку. Монетки по краю мармурового кола засяяли яскравіше. Чародійка піднесла золотий кіготь до шиї дівчини.

 — Прокляття! — вилаялися з боку.

Лісана і Майя обернулися. Один з магів тримав в руці за хвіст білясту шкіру ящірки, покриту мохом.

Ельдар раптом скинув з рук перегризену мотузку і вихопив меч з рук мага, який задивився на шкіру ящірки. Хлопець обійшов його і різонув під коліном. Той скрикнув і підігнув ногу. У наступну мить Ельдар відсік руку другого мага і крилом плаща збив з ніг третього, від чого той впав і вдарився головою. Спритно юнак перерізав мотузку на підставлених зап'ястях ректора, і чоловік схопився на ноги.

Все це сталося так стрімко, що Майя отямилася вже, коли в приміщенні вибухнула битва. Лісана, поглинена цим видовищем, не помітила, як повз її ноги щось пробігло. Дівчина побачила Кароліну, тільки лусочки ящірка тепер мала світло-зелені й тонкі.

Повзуча шмигнула до однієї із золотих монет, схопила її й відкинула. Ланцюги на Майї розчинилися якраз тоді, коли Лісана повернулася до неї.

Дівчина направила долоню в обличчя жінки. Вогненний спалах змусив Лісану скрикнути й відступити. Майя відскочила від колони. Побачила, як батько щось сказав Ельдару, а потім підняв руку. Чорне магічне коло промайнув в його долоні. Димчасто-темний туман заклубочився навколо нього і розрісся на все приміщення, пускаючи по ньому щупальця, які одразу закрутилися безліччю вихорів.

Майю накрило цією силою, і вона втратила почуття простору й часу. Тіло закололо так само як від магії Лісани — це точно темна магія.

Дівчина скрикнула, коли хтось схопив її за руку. Вона стала вириватися, але долонею відчула луску на чиємусь плечі.

 — Тихіше-тихіше, — почула вона голос Ельдара у самого вуха. — Я заберу тебе.

Він взяв її на руки й підстрибнув. Майя зрозуміла, що вони летять. Ось тільки у вихорах чорної енергії нічого не бачила і все чекала, що вони вріжуться в стелю або стіну. Однак Ельдар обережно поставив її біля краю кімнати й стиснув її долоню.

— Будь тут, — шепнув він їй.

Ельдар відпустив її руку. Майя спробувала знову знайти його долоню, але хлопець пішов. Вона чула, як він змахнув крилами. Дівчина стояла, притулившись до стіни. До неї доходили тільки шум і крики. Хтось падав, часом пробивалися спалахи чиїхось заклинань. Темний вихор був занадто щільний. Сила його давила, як багатотонний крижаний шар води. Майя дивувалася, як вона взагалі ще дихає. Це і є та отруйна аура темного заклинання?

Хоча найбільше її вразило інше: батько використовував заборонену магію, як справжній темний маг.

 ***

Темрява відступила так само несподівано, як прийшла. Спочатку Майя побачила під собою підлогу, потім стіну, а потім людей на підлозі: найманці лежали, скрутившись і важко дихаючи, немов викинуті на берег риби. Їхні плащі порвалися, не витримавши натиску темної енергії.

Дівчина мимоволі оглянула себе. Вона все ще тремтіла від заклинання, але стояла на ногах і навіть відчувала себе цілком прийнятно.

Туман повернувся під плащ батька. Сам він теж важко дихав: заклинання забрало занадто багато його сил. З іншого боку приміщення стояв Ельдар з не менш втомленим виглядом. Аура навколо нього злегка пливла від спеки, ніби шкіра його стала розпеченою сталлю, а темно-синій плащ тепер віддавав багряним. Важко сказати — так луска наситилася магією господаря або кров'ю ворога.

Майя постаралася не думати, чому меч в руках одногрупника закривавлений. Як постаралася не згадувати відрубану долоню найманця.

 — Десять, — сказав професор, — четверо втекло. Ельдар, знайди й зупини їх.

Хлопець кивнув, швидко глянув на Майю і побіг до дверей.

 — Залишилася тільки ти, Лісана, — сказав ректор, коли двері за хлопцем зачинилися.

З-за колони вийшла секретарка. Навколо неї по підлозі кружляли три монетки.

 — Мене не взяти такими трюками, — сухо промовила вона.

 — Темні маги завжди найпроблемніші, — доволі буденно зауважив чарівник, — але весь твій талант — красти силу в інших. Здайся, і я збережу тобі життя.