Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Це жорстоко навіть для тебе.– сказала Ельга злим голосом, приморозивши ноги Життя льодом. Вона скрикнула.

– Прибери від неї свої пазурі! – крикнула Смерть, підкинувши косу. Ельга кинула ненависний погляд на Смерть і коса її вкрилася інеєм. Ліліт підступно усміхнулася.

Леді зробили крок до воскреслих родичів. Еймарк просто стояв позаду, з нудьгуючим поглядом. Ельга витягла меч Абрахама. Смерть наступала на неї, і крижана принцеса відбила її удар. Дженніфер підійшла до Еймарка, відводячи його вбік. Уперше в очах Душечтеця була помітна не нудьга, а жвава зацікавленість і це насторожувало.

– Що вона робить із Душечтецем? – запитав Нік.

– Не знаю.– хитав головою Найджел.– Не подобається мені це.

– Я робила, як ти показував, намагалася викликати видіння... – із запалом проговорила Дженніфер, звернувшись до Еймарка.

– У тебе вийшло? – запитав він, ледь помітно посміхнувшись.

– Я бачила цей момент.

– І що сталося?

– Дещо дуже важливе.

Еймарк подивився на неї посміхнувшись.

– Зараз не час.

– Я знаю. Просто я... ти часто являвся мені у снах. – вона зніяковіла. – І я хочу знати.

– Чи були це сни?

Вона кивнула, Еймарк провів рукою по її обличчю.

– Ні. Це не сни. Наша свідомість пов'язана, ми можемо являтись одне одному.

– Тоді я можу зробити це.

Дженніфер потягнулася до нього і поцілувала. Еймарк притиснув її до себе, провівши руками по її талії.

– Якого... – крикнув Кріс.

– Вони зв'язані.– сам не вірячи своїм словам, відповів Нік.

– То, я йому морду наб'ю! – сіпнувся Кріс, Найджел і Нік утримали його за плечі.

– Вони – половини.– пояснив Нік, зніяковіло відвертаючись від тих, хто цілується.

– Та, хоч чверті! – виривався Кріс. – Я знесу йому пику!

– Ельга може не вистояти.– протягнула Калерія.

 Смерть схопила її за шию, і Ельга, вдихнувши в груди побільше повітря, видихнула холодний чорний дим прямо в рот Смерті. Вона відскочила, взявшись за горло.

– Що ти таке? – напівшепотом запитала Ліліт.

– Те саме, що й ти. – вона взяла меч і занесла його над головою Смерті.

Життя скрикнула:

– Ні! Прошу!

– Я теж просила.– глузливо відповіла Ельга їй.

–Ельго, послухай.– сказав Ельгорт.

Вона зупинилася, різко повернулася і притиснула Ельгорта крижаною рукою до стіни.

–Хто створив тебе, і чого треба? – рявкнула вона, міцно стискаючи йому шию.

–Ельго. Це я. – кряхтів він.

–Хто ти? Якась ілюзія? Заклинання?

–Я – Ельгорт, твій брат, Ельго. – благав він. – Послухай своє серце, чи воно вже не при тобі?

Ельга розвернулася і сказала своїм подругам:

–Ні, ви тільки послухайте, спочатку вони виривають мені серце, а потім кажуть, що в мене його немає. Ну? Може, досить грати? – запитала вона, посилюючи хватку.

–Ельго, стій! Це Ельгорт! Це він! – кричала плачучи Калерія.

– Сестро, якийсь дешевий трюк! – глянувши на неї, сказала Ельга. – Невже ти не бачиш, що це нісенітниця?! Якби ти побачила тут Калеба, повірила б?

– Якби я побачила його, звісно.– роздратовано додала вона.

– Що робить тебе неймовірною недоумкуватою. Як ви виконали трюк із воскресінням?– запитала Ельга, киваючи на трьох леді темряви, яких уже і з темрявою пов'язати не вийшло б, такі щасливі вони були возз'єднатися з близькими.

– Їхні рідні не були мертві. – сказала Анжела.– Їхні душі зберігалися в Мавзолеї.

– Дурниці. Я відпустила всі ув'язнені душі.– вникла Вайолет.

– Ти відпустила душі всіх, чиї тіла зберігалися в мавзолеї. Анжела змогла повернути тіла фантомам.– пояснив Ельгорт.

–Ціною чого? Це грубе порушення балансу, чим ти заплатила?

–Це був борг, який я муситиму сплатити з часом.– пояснила Анжела.

–Що?– спитала Ліліт.

– Ельго, це справді твій брат. Я його відпустила.– повідомила Вайолет.

–Ні. Неможливо. – не вірила Ельга.– Я вбила свого брата. Власними руками.

–Це зробив Містифікатор, а не ти. – сказав Ельгорт, взявши її за руку, яка стискала його шию.

– Ельго.– ступив вперед Еймарк.– Прошу, дозволь мені показати тобі, як усе було, від самого початку.

– З чого це ти став на мій бік? – примружившись, запитала Ельга. – Ти ж у нас прихильник нейтралітету... – саркастично зауважила вона.

– Я не приймав нічию сторону від початку часів. Але ти допомогла мені дізнатися про Анабелль.