Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

– Піти.– прошепотіла вона.

– Що? – Ліліт нахилилася до неї. – Ти хочеш піти?

Вона зітхнула.

– Так.– не піднімаючи очей на половину, сказала Анжела.

– То, ходімо? – радісно запитав Ельгорт, простягаючи до неї руку. Анжела відпустила руку Ліліт, був помітний укол ревнощів у її очах. Життя підійшла до хлопця, невпевнено, взявши за руку і переплівши пальці.

Вони зникли за білим туманом.

– Ти знаєш, з чого почати? – запитала Анжела.

– Так.– відповів Ельгорт.– І мені страшенно потрібна твоя допомога.

– Ельго.– прокинулася Дженніфер, опинившись у її лісі в Ґотліні. – Що... що ти задумала?

Вона помітила ще трьох дівчат, одягнених у чорний одяг.

– Нам треба перевстановити Ґотлін.– не обертаючись, зазначила Ельга.

– А що трапиться з нами всіма? – занервувала Дженніфер.

– Ми просто переродимося. – знизала плечима вона.– Ми пам'ятатимемо, ким є, але не згадаємо, що було в цьому циклі. Ми будемо в інших тілах, весь Ґотлін зміниться. Він очиститься.

– Я забуду про тебе?

Ельга посміхнулася.

– Мила...– вона простягнула руку до Дженніфер.

– Ні! – скинувши руку Ельги, відповіла вона. – Я не хочу забувати! Я не хочу забувати свою сім'ю.

–Я знайду твою сім'ю, коли вони переродяться, повернемо їм пам'ять. Не бійся.

–Ні! – крикнула Дженніфер. – Я не хочу забувати і про...

– Про кого? – примружилася Ельга.

Дженніфер зніяковіла, вона не була готова говорити про Еймарка. Три дівчини в чорному читали заклинання, слова якого не долітали до Дженніфер. Їхній погляд затуманений, вони рухалися, ніби наступаючи. Чорний туман ішов до Ґотліну, заповнюючи його. Дженніфер нервово проковтнула слину. Ельга посадила її на Айларіана, за собою і погнала барса вперед, розсікаючи туман.

–Цього можна уникнути.– промайнуло в голові Дженніфер.

– Еймарку? – подумки звернулася вона.

–Допоможи їй зрозуміти.– продовжував голос.– Не все втрачено. Ґотлін не впаде. Якщо ти переконаєш її.

–Переконати в чому?

–Змінити свою думку. Ще не пізно.

– Вона не слухає мене.

– Заклинання здійсниться. Воно незворотне. Але ти можеш згорнути його в інший бік.

–В який?

–У бік смертних і їх частини міста.

– І що буде з ними?

– Вони повернуть собі пам'ять, але житимуть із тією думкою, яку ти вкладеш у них. Це може бути позитивна, життєствердна думка, бажання розвиватись, навчатись, досліджувати…

– А як же маги?

Він помовчав.

– Тобі дуже личить ця корона, Дженніфер. – на цих словах голос затих.

Найджел важко зітхнув, зловивши себе на думці, що йому справді страшно. Він оглянув друзів: рішучого Пітера, який уважно дивиться вперед, схвильовану Калерію, перелякану Есме, роздратовану Джилану, емоції Джима і Ліама йому прочитати не вдалося. Здавалося, кожен маг зараз відчував те саме передчуття, про яке колись розповідала Ельга. Ось тільки зараз, вони всі знали, що саме насувається. Вайолет матеріалізувалася поруч із Ніком. Найджел не помітив її одразу, але вона здавалася розгубленою, ніби хтось викликав її.

 Чорний туман зливався з темрявою. А з нього в траурному вбранні, чорних шалях і вуалях, у довгих оксамитових рукавичках і закритих мереживних сукнях йшли Леді Темряви. Висока жінка з чорною фатою, була вдовою. Вона їхала верхи на чорному коні.  Дама у вуалі з дитячою іграшкою, втратила дитину, вона була верхи на величезному чорному лелеці. Дівчина, трохи нижча за Ельгу, підліток, років п'ятнадцяти, була сиротою, вона сиділа на спині чорного вовка. Ельга пересувалася верхи на Айларіані, красивому і величезному сніговому барсі, який зараз виглядав вороже. Наблизившись до своїх супутниць, вона зістрибнула з Айларіана і йшла поруч із ним, зануривши руку в його м'яку шерсть. На ній була чорна сукня, що тягнулася ззаду мереживним шлейфом і ефектна вуаль із пір'ям. Дженніфер їхала на Айларіані позаду Ельги, і її стало помітно лише, коли Ельга зістрибнула.

– Там Дженніфер! – крикнув Кріс.

– Ну, що ж...– сказала Ельга, потираючи руки.

– Давай без ліричних відступів.– зітхнув Пітер.

– Ельго, стій!

Вона перевела погляд на Ельгорта, який з'явився. Життя стояла поруч із ним.

– Ти не могла оживити його. – грубо обурилася Ельга.– Це б порушило баланс.

– Я не оживляла його. – зізналася вона.

–Сестро. Подумай, що робиш.– сказав Ельгорт.

За його спиною був невисокий чоловік, подружня пара і маленький хлопчик. Леді за Ельгою зупинилися, не здатні промовити ні звуку. За спинами Леді матеріалізувалися Смерть і Душечтець.